Котик, перш ніж "здатись," дуже довго вивчав свою майбутню рятівницю. В руки не давався, навіть близько не підходив. А потім раптом підійшов в притул і сказав "я весь твій, тобі я довіряю". Але та несподівано відповіла "я зараз не можу тебе взяти, я поспішаю на роботу... а от ввечері... Домовились? Ввечері ми зустрінемось і я тебе візьму". Ввечері він сам заліз в її сумку і вони пішли до неї додому. Як він і підозрював, там він опинився дааалеко не єдиним котом. "Раз-два-три...шістнадцять! Отже, я сімнадцятий",- з невеличкою тривогою підсумував він...
---------------------------
І так... що ми маємо?)
Маємо надзвичайно мудрого, ласкавого білосніжного красунчика, з яким не впорались господарі, коли він став мітити. Так він опинився на вулиці. Пішов їсти зі смітників. Він схуд, а вуличні коти надерли йому вуха. Надзвичайно ніжна, біла, пухнаста шерсточка і підшерсток перетворились у суцільний ковтун, який нещадно рвав його шкіру...
Так було ще післявчора...)
