Нас ще не перенесли в щасливі?

Але ми дуже щасливі.

Мері, само собою.
А Тоя... Тоя мала невеличку подорож у нову родину Марсіка (Патріка з котів ЛКП) разом з ним. Це був Тойкін подвиг(!) заради переїжджаючого друга, для того, щоб він не стресував в дорозі, маючи такий екскорт, і щоб скорше там адаптувався (хто знає, як ставиться Патрік-Марсік до переїздів, той зрозуміє). А з Тойкою ми домовились про те, що вона послугує ріднесенькому гарному чорному котику, як антистрес і... антипод, і повернеться! Вона все зрозуміла і виконала свою роль на відмінно всього за два дні!

Тоя все зробила для того, щоб Марсіка не тільки любили, а й цінували ним, як найохайнішим, наймудрішим і найціннішим скарбом!

Аж сам Марсік їй сказав (по секрету

), що вона перестаралась, і показав їй двері на вихід (це вже так, щоб всі бачили, хитрун!...газда!). Ну, а щаслива і безтурботна Тоя, з радісним визгом, чмоками і обнімашками, післявчора зранку опинилась в руках своєї молодої господиньки (нашої доні), яка проплакала за нею ті двоє суток, дзвонячи в Жовкву і благаючи чим поскорше повернути їй її милі оченята. Більше у нас на віддачу таких котів, з якими потрібно посилати для адаптаціїї експрес-той-антистрес, нема, та й дорослішаєм ми, тому на цьому крапка! Ми будем дорослішати і ставатимем вже не такими безтурботними. Тому відтепер, якщо інколи й подорожуватимем, то тільки зі своєю господинькою і для власного задоволення!
