А я не проти вже піти на самостійні хліби. Тому й мене зараз фотографують. Правда, поки я їхав, поки чекав, то дуже захотів спати. Тому, ви мене фотографуйте, а я трохи подрімаю…
А… забув… Маю вам ще дещо розповісти.
У своєї мамки я лишився один не прилаштований. От на днях і мого товстенького братика взяла до себе ота дівчина у білому халаті, що взяла мене потримати. А я вирішів самостійно шукати собі дім. І тому я звертаюсь до вас: допоможіть знайти для мене доброго господаря, який би мене любив. А я буду йому вірним і слухняним.
Мою маму врятувала від холоду і голоду моя теперішня господиня Людмила. А сьогодні я познайомився зі своєю бабцею, яка живе на вулиці. Мені її дуже жаль. Її годують, і є люди, які її, по своєму, люблять і пускають ночувати в сторожку. Вона не знає іншого життя. І трохи худенька.(
Мою ж маму дуже пестять і люблять. І я хочу мати таке життя, яке отримала моя матуся! Чув краєм вуха, що вона більше не буде мати діток, за щось там уже домовлено… Наша Людмила, за фахом і з доброї душі, багато робить добра тваринкам. Тому, мабуть, і я такий у неї догляджений, здоровий, м’якенький і чистенький.
Правда, Люда каже, що я потомствений мишолов. Не знаю. Всяке може бути.) Мені, аби у добрі люди попасти. А поки що я подрімаю, кажуть, у сні скорше ростуть...
Хлопчика всиновили. Він щасливий. Тому видаляю звідси контактні дані.
)
