На тлі пригод Шумахера чи "Гаража" на триллер ми не тягнемо - так, триллерочок... Майже не ходжу містом, усе бігом-бігом, машиною... Хоча, маючи такого уважного штурмана і з машини коти
підбираються... Цього разу мав у свою коротку обідню перерву встигнути у банку (біля Стрийського базару) грошенят зняти. Не встиг навіть зайти. Тільки взявся за двері, наче чую нявкання. Став розглядатися - щось незрозуміле через дорогу коїться. З моєю міопатією виглядає наче вітер кульочок носить, але ж нявкало щось, та й перехожі дивно себе ведуть - в метрі від того "кульочка" проходячи зиркнуть вниз - і відразу відводять погляд... Придивився - ну точно, кошеня. Задницю волоче, намагається на бордюр з дороги вилізти і назад падає. Ну, хто бачив як збиті машиною звірята "кубляться" - пояснювати не треба... Поки дорого переходив, думав, хіба трупик прибиратиму, але ні, живе. Зад і лапи волочить, нявчить... Підібрав, поки до ВетМеду довіз (якщо чесно - думав, що на евтаназію) більш-менш оклигало і на столі у ветеринара вже доволі стійко на чотирьох трималося. Коротше, все йому обійшлося легким переляком. Лежить зараз у мене на колінах, мурчить. Худе, жалюгідне, брудне - типу, Саїд у дитинстві.

І історія ж подібна...
Хай, поки відгодується, побуде в "Лікуванні" до "Віддам".
Хлопець. Місяці зо два. "Ряба корова".
Офіційно зватиметься Пайко - це троленя з дитячої книжки:

Хоча наразі по-чесному називатимемо його Страшком...

