Історія почалася у центральній частині міста Лева. Місто готувалось до Євро2012.
Роман повертався додому з прогулянки зі своєю старенькою собачкою-тер'єром, коли почув у ще не заритій каналізаційній трубі прибудинкової території дивні звуки- якесь цокотіння. Він, майстер на всі руки, зрозумівши, що туди щось потрапило, завівши Касандру додому, і взявши необхідний інструмент, почав "докопуватися істини", промовляючи: "так і зариють, а потім знову будуть рити!"
Аж раптом руки майстра з тяжким інструментом так і застигли у повітрі, коли він, зробивши необхідний отвір у трубі, збирався пропихнути залізяку всередину...
Зсередини труби почувся такий вереск!
Чорне, мокре, брудненьке кошенятко зібрало всі свої немічні сили і вклало у цей крик. Роман обережно дістав малесеньке чортенятко, замотав у скинуту сорочку і ...поніс додому. 
Там... жінка в крик: "Кота в хату- ні! Ну і що, що переїзджаєм завтра, ну і що, що в особняк! Він недоремонтований! Ти забув, що ми ще успадкували злу вівчарку у дворі впридачу! І сини наші не люблять котів! І... алергія у мене!"
"Орисю, заспокойся, завтра щось придумаєм."- коротко сказав Роман.
Придумували вони місяць... вже на новому місці проживанння.
Нарешті Орися не витримує і, зашмаркана, телефонує мені: " Що я маю робити? Забери, прилаштуй..."Не візьму. А в чому проблема? Чого плачеш?" "Та не плачу я, то алергія! Місяць на ліках! А ще й тато тепер з нами... котик не вилазить з його ліжка... тільки тато його й любить..." "А діти, чоловік?" "Чоловіку ніколи, середущий чомусь з котом говорить, як людиною, посадить біля себе і щось йому втовкмачує.., старший ходить-посміхається, каже "ми ж котів не любим, мамо!"... малий... а, так собі, звик, напевно вже".
" З лотком не дружить?" - питаю. "Та де! Відразу ж пішов! Глисти прогнала, блохи протравила." "Ти прям спец, як на ту, що ніколи котів не мала!" " Але в мене ж АЛЕРГІЯ!!! Я хочу, щоб він на вулиці жив... а там вівчарка, яка ганяє котів, роздере. Забери, га?" "Ні",- кажу,- а котик не хворіє?" "ЗДОРОВИЙ!" "Та ти не уявляєш, як тобі пощастило... а йому як...!" " Та-а?!" "А ти його купала після каналізаційної труби?" " Та котів же не можна купати!"
Я ще довго їй пояснювала, що у неї алергія не на котячу шерсть, а реакція на те, що на шерсті. Брикалась. Казала, що має алергію в кожній кожній хаті, де є коти... і на порохи в себе вдома... "а на вулиці?"- питаю. "А на вулиці на порохи ні..." Я їй сказала, що у неї "алергія в голові і треба її промити до найменших деталей", пояснила, як вона має викупати котика, в якій температурі випрати татову постіль і як "дизинфікувати" все, де котя ходив, лежав.
"Після того попий 3 дні "Цетрин" і все!"-кажу. "Як все?" "Заберу котика, якщо алергія за тиждень не пройде!"
Закликала в гості старшого сина, поспілкувалась з ним на тему котів, і врочисто вручила йому добрий німецький коте-шампунь.
Пройшов місяць. Вчора старший Орисін син заходив до нас в гості . Питаю: "Як ваш котик? Знайшли добрі руки для нього?"
" Та Ви шо? Наш котик самий-самий!!! Потримати його або спати з тим чудом у нас на нього черга! Дідо вимагає ще одного кота! Уявляєте? Мама його цілує!"
"А її алегія?"
"Яка алергія? Нема ніякої алергії! Котяра всіх "строїть", ганяє, як скажений, лащиться, як лисичка. Найбільше страждає Лесик (молодший братик), бо не може добратися до кота, коли всі вдома)"
"А собаки?"
"А що собаки? Тер'єр його відразу полюбила, Касандра теж у черзі на його ласку. А вівчаркою Альмою котяра сам керує, ще й сусідского вівчура "строїть" про всяк випадок!
"Так у вас котик чи кицька?"
"Кицюнька. Крэйзі.
Мама просить запитати у Вас, де краще стерилізувати...бо з "котячою породою" вона за свої 47 років вперше стосунки будує. А-а... ще таке... Крейзі дуже любить футбол- поганяти з нами м'яча, постояти на воротах ...і подивитись футбольне відео."
Але цей розклад їй явно імпонує! 
