Їхав в тролейбусі дядько. Здалеку, зі села. Віз в коробці п"ятеро кошенят - на Краківський базар. Дядько був добрий і нежадний: був готовий дати перекупницям аж 20 гривень, аби позбавили його клопотів.
А ту, як на зло, нагодилася наша Ксенія (Єва-Злата). І розповіла дядечкові, що базар - це погано. Дядечко спочатку не повівся, а потім раптом зрозумів, що університет - це майже той самий базар, тільки 20 грвень нікому платити не треба. І залишив кошенят в вестибулі університету. А звідти їх винесли на вулицю. Бо університет - це все-таки не базар. Принаймні кошенятам там не раді.
Потім їх зібрала з-під тролейбусів одна моя знайома. І от вони в мене!
Рудий хлопець, черепахова дівчинка. Ще двоє чорних і одне тигрясте - не знаю хто, бо сплять, не хочу наразі будити.
Місяці півтора. Сподіваємося, що здорові, бо до базару не доїхали.
Фотки - згодом!
