Червоноград рулить! В цьому місті з'явилась ще одна закохана в Соніка дівчина.

І хоча вона вже має, прилаштовану мною в червні, гарненьку львівську кішечку (Дримбочку), але вмовляє родину ще про це білосніжне чудо. Каже, якщо батьки не погодяться, то з бабою в селі домовиться. Знаю добре це село - 70 км від Львова. Там тваринки живуть максимально довго, їх не ображають, якщо виникає потреба - виходжують, а котики, набігавшись по затишним, з покошеною травичкою і прокладеним доріжкам, подвір'ям, побешкетувавши на ідеально оброблених грядках, струсивши яблука, сливи або груші з дерев - потім заслужено сплять на м'яких диванах. І як це не парадоксально - люди там на практиці знайомі з гуманним методом зменшення популяції.
Ой! А ще... там циплят крадуть
тільки коршуни, тхорики і ласки... тому, перед тим, як маленькі курчата залишаються без нагляду - вони чинно переходять у захищені ( з дном) спецвольєри.
Але ж... треба совість мати... скільки можна бабі тваринок комусь непотрібних звозити?!
Я, наразі, чекатиму, поки львівська дівчина Олеся влаштується в Червонограді... А можливо, я цих дівчаток познайомлю і вони будуть ходити в гості одна до одної - гладити котиків?
Ми волієм не задумуватися над тим, до яких катастрофічних наслідків і до якого впливу на власне генне майбутне можуть призвести "обгрунтовані" нині вчинки. А нащо? У нас же 7 земних життів попереду і ми ще встигнем зупинитись, подумати про те, яку філософію життя ми викладаєм власним нащадкам... і все виправимо?