монстра писал(а):Доброго дня вам! Я хотла вас попитати за кота Патріка. Скажіть як довго він у вас? де ви його знайшли? чи є в нього особливі прикмети? я просто загубила свого біля 10 міс. тобу і дуже хочу його найти
Оксана, Ви мені дзвонили вчора ввечері, я була змучена і не відразу проаналізувала почуте... Ви сказали, що:
1) Ваш котик пропав на Паску, тобто 15 квітня, тобто без 2,5 тижнів - рік. А не 10 місяців. Це суттєво. А з 15 квітня у нас пов'язаний інший Патрік. Наш сіренький котик Патрік, який ще "в проекті" був замовлений дочкою для себе, і дякуючи цьому був врятований (не втопили!), народився майже рік назад, 15 квітня, на Паску, тому я вас так перепитувала, про 15 квітня і про кого Ви...
2) Ви казали по телефону, що Ваш кіт важив у Вас 7кг. Це абсолютно нереально для нашого кота. Якого віку ваш котик? Бо наш Патрік-Марсік - молоденький кіт, його оглядав вет перед віддачею і сказав, що йому, максимум, 1,5 року. Він не міг стільки важити раніше, тому, що живучи у нас, не тільки набирав вагу, а й значно підростав вгору і вздовж. Він приїхав у малій переносці, а зараз ледь вміщається в ту, що Марта діставала мені для Персика. (Марта треба ще одну!). У нього були міцненькі і широкі задні ляшечки, але значно коротші, ніж зараз, а коли він підростав - вони витягувались і набували більш стрункої форми, і тільки згодом наш красунчик почав набирати вагу.
3) Шерсть у Вашого кота, як Ви мені казали, з білими волосинками по всьому тілу. Наш кіт, на останньому фото, виглядає так, дякуючи фотофільтру, насправді, він виражено-чорненький.) Я дозволила собі поставити сюди це фото тільки тоді, коли твердо вирішила, що не буду його піарити. Подивіться його раніші фотки, коли у нього ще й імені не було.
4) На зиму шерсть Вашого котика, як Ви сказали, стає довшою, дуже м'якенькою, густою і пухнастою. В нашого котика вона на зиму не довша, а густа і літом. А от м'якенька і пухнаста - ніколи! Не орієнтуйтесь на останннє фото, там зоровий обман від того ж фотоефекту. В нього жорстка шерсть, як у коника, і чітко пряма. На животику трішечки м'якша. Трохи блискучою вона була, але дуже блискучою вона стала завдяки покращеному харчуванню.
5) Ви сказали мені, що Ваш котик завжди був дуже лагідним, носився на руках, лащився, йшов спати з Вами в ліжко... ходив завжди справно на горшок. А наш три місяці просидів під стелею і ні до кого не йшов, а на початку мені багато чого підлив і піддобрив...))) Наскільки я знаю, на знятій квартирі, до Марти першої почав підходити і саме вона потурбувалась, щоб в серпневій кризовій ситуації його не випустили в сихівський підвал, як дикого кота, якого неможливо приручити, попросивши мене його приютити. Марта, здається, він ще у когось переді мною тиждень був і недобув чи що? ... і ...! Короче... привезла мені його, по Мартиному дорученню, Таня - з його лотком і залишками корму в мішку. Він і зараз, при всій його мудрагелистості, не нюня-кіт, а гордовитий і незалежний, любить, щоб з ним рахувались, довіряли, і... тягнеться більше до чоловіків, у жінки має бути дуже рішучий характер, до решти ставится "снісходітельно". Навіть його рятівниця-Марта, коли заходила до нас його провідувати, побачила його норов, він до неї не пішов. На руки запросто його не підхопиш, треба щоб він побачив в в очах повагу до себе, а не просто мусі-пусі, повагу, яку він отримує в новій сім'ї.))) До речі.... згадала... при цьому він чітко вимовляє одне слово! Це його друга неповторна прикмета (+до Мартиної) Цю прикмету, в числі інших співпавших прикмет, назвала і його тембром вимовила одна людина, у якої точнісенько такий кіт пропав перед Євро (втік від неї), але вона рада його прилаштуванню (хоча раніше шукала, давала об'яви, через які я сама на неї й вийшла). Чому рада? Тому, що впевнена, що він від неї знову би втік - "не сошлись характерами", але вона бігала й бігала за втікачем тільки для того, щоб не дати йому загинути на вулиці... і, всеодно, втік... (там ціла тема... він слухав її по телефону, реагував на її голос, здригнувшись, відізвавшись на "марсятінка ти моя", але вертатись до неї не захотів, норов, куда там! А вона, почувши від нього його заповітне "кодове слово" і впевнивщись, що то її кіт, живий, здоровий і в добрих руках, заспокоїлась... Вона, шукаючи свого кота, підібрала на вулиці кицю, стерилізувала її і та тепер дружньо живе з її домашньою кішечкою. Вона дякувала захисникам тварин, "благословила" Марсікове можливе прилаштування... а в разі "форс-мажору", мала забрати. На слова "кіт" і "коханий", яким Ви називали свого котика, наш не реагує...
6) Оксана, Ви сказали, що Ваш котик втік з квартири, коли Ви переїхали з особняка. Таке буває. Вам потрібно було дати об'явки у старому районі, де Ви жили раніше. А Ви, взагалі, давали пошукові, хоча б де, оголошення?
7) Оксана, я "на автоматі" дала Вам телефон Володимира, господаря і друга нашого котика... А тепер у мене болить серце. Я переживаю за кота. Я не хочу щоб він зазнавав ще якихось стресів. Я ж його не просто "спихнула", а від серця відірвала. Чоловік і донька сказали, що заберем і нікому не віддаватимемо, якщо йому щось там не підійде. І господарі не віддадуть кота, якщо б, навіть, на колінях перед ними... Думаю, не вартує травмувати спецоглядинами ні кота ні ту сім'ю. Тим більше, що Ви вказали Володі по телефону особливу прикмету вашого кота (зуб) і вона не співпала, у Марсіка-Патріка зовсім не такі зуби, як у Вашої згуби. Вони люди гостинні... приймуть. Але не дурні. Перевірять паспорт, попросять наперед фото Вашого "коханого" кота, сфотографують Вас, про всяк випадок...))), тому, що цей кіт дорогий їм, тому, що на чорних котів часом полюють недобрі люди.
_____________________________ Забагато написала? Ой, жалкую я тепер, що не відкрила Марсіку-Патріку окрему тему, щоб хронологічно описувати всі його зміни, досягнення і прибамбаси. Та його досягнення значно більші, ніж можна передати словами...
_______________________________________________
Оксана, щиро Вам співчуваю, бо знаю. що таке втрачати. Відкрийте тут тему на свого котика у "загублених". Бажано, з реальним фото. Зробляться перепости і раптом... А якщо він десь на вулиці? Волонтери Вам підкажуть тоді... І...я радила б Вам взяти до дому котика з вулиці і Вам відразу стане легше. А краще - двох!
І чому мого чемного Тішку ніхто не шукає? Добрим і дбайливим людям я б віддала! І вони не пошкодували б... ех!
)
