Зоотовары для кошек, собак. Зоомагазин.
Зоо–Реформа - изменения уже начались...
 
 
У Вас вопрос? - Помощник UA-Vet!Наши контактыХочу помочь!Как анонсировать мероприятие?

Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

 
 
Законодательство, СМИ, события, о нас и т.д.

Модераторы: Управляющий, ФинКом

Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 03:22

Открываю тему, которую намерена пополнять.
Недавно я получила официальный ответ на свой запрос из Англии - от директора RSPCA по странам Восточной Европы Дэвида Боулза (RSPCA - Royal Society for the Prevention of Cruelty to Animals -Королівське товариство із запобігання жорстокому поводженню з тваринами http://www.rspca.org.uk/home ). Англия имеет в Евросоюзе репутацию одной из самых жестоких по отношению к бездомным животным странам. В ней никогда не практиковалось ОСВ, а отловленные животные, если они не пристраиваются, подлежат эвтаназии. Но оказалось, что ПРИ ШИРОЧАЙШЕМ ИСПОЛЬЗОВАНИИ эвтаназии, а не ОСВ, количество бездомных собак в последние годы увеличивается. Письмо Боулза на английском и его перевод на русский вставляю в текст. Далее буду в теме выкладывать Международные документы и рекомендации ЕС и международных организаций по регулированию численности б/ж. Знать их очень важно. И не только, чтобы иметь сильные аргументы в разговоре с властями. Но и потому, что сегодня в зоозащитной среде Украины существует раскол: появились так называемые "зоозащитники-реалисты", которые под видом зоозащитников уговаривают власти вернуться к массовому убийству. При этом они ссылаются на Международные документы и Рекомендации. Я скачала практически все документы, регламентирующие сферу отношения к бездомным животным - собакам и кошкам. Именно на эти документы ссылаются "зоореалисты", утверждая, что ими рекомедована эвтаназия. Читая документы, можно убедиться, что зоореалисты лгут. В документах на которые они ссылаются, нет рекомендаций эвтаназировать б/ж. Наоборот, в каждом из них прямым текстом утверждается, что эвтаназия НЕ ЯВЛЯЕТСЯ ЭФФЕКТИВНЫМ СПОСОБОМ РЕГУЛИРОВАНИЯ ЧИСЛЕННОСТИ Б/Ж.
Для того, чтобы каждый мог убедиться в лживости "зоореалистически" ссылок на источники, в этой же теме привожу и другие публикации, на которые, как на подтверждение своих позиций, ссылаются идеологи убийства. Ссылки эти по большей части либо не касаются существа проблемы, либо в них речь идет исключительно о кошках без упоминания собак, либо же публикации доказывают прямо противоположное тому, что хотят доказать "зоореалисты". Для желающих убедиться: по ссылке можно посмотреть список "использованных работ" в "научном творчестве" Л. Мацевич: http://feralan.narod.ru/solutions/MacevichIndia.html; в прикреплении - плод творчества "зоопсихолога" С. Клочко с приведенным им подобным списком

Заметьте, в международных документах речь идет даже не о гуманизме. Речь идет об эффективности решения проблемы. Что, кстати, ярко доказывает практический пример Англии.
Итак: ответы Дэвида Боулза на мои вопросы.

Thank you for your email. the answeres to your questions are below:

1. The number of stray animals (separately dogs, cats ) in the country, if there are statistics.
See attached graph - the numbers of stray dogs went up last year in England but the number if dogs euthanised went down.

1. What services capture stray animals from streets?
Local authorities

2. Who is funding these services - state government or local authorities?
Local authorities from state government

4. What method of reducing the number of stray animals (dogs,cats) is practised in the country, catching without the return and providing them with shelter without euthanasia; catching them with the following euthanasia; catching, sterilising and release, or its combination?
Catching with shelter, then euthanasia or rehoming

5. Are there any municipal, state animal's shelters? How many animals (percentage of stray animals in shelters to the total number of non stray animals) that they contain?
Yes but probably only about 20% of the total - most in animal welfare groups

6. What part of the budget (state or local) goes on catching and keeping stray animals in shelters?
---

7. Whether there is a licensing for breeding pets (dogs, cats, mongrel, pedigree)?
Yes but only for commercial breeding

8. Is there a compulsory of registration of domestic dogs, cats?
No

9. What is the tax on pets? Is this a municipal or state tax, and in which budget the funds raised come?
No tax on pets - it was stopped in 1987

10. Is there a proper use of funds collected?
Yes as far as we are aware
RSPCA
David Bowles.

1. Кількість безпритульних тварин (окремо – собак, окремо – кішок) у країні, якщо така статистка відома.

Кількість безпритульних собак в Англії підвищилась у минулому році, але кількість собак, що підлягали евтаназії, знизилась. Дивитись графік. (ПРИСЛАННЫЕ ГРАФИКИ ПРИКРЕПЛЯЮ - ARTVLAD)

2. Які служби здійснюють вилов безпритульних тварин?
Місцеві органи влади.

3. Хто фінансує ці служби: державна влада чи місцеві органи влади?
Місцеві органи влади від державного управління

4. Який метод скорочення чисельності безпритульних тварин (собаки та коти) практикується в країні: відлов без повернення й утримання в муніципальних притулках без евтаназії, відлов з евтаназією не прилаштованих, схема «вилов-стерилізації-повернення» чи їх комбінація?
Відлов у притулки, евтаназія або поселення у родини.

5. Чи існують державні і муніципальні притулки? Яка кількість тварин (у відсотках до загальної кількості тварин, утримуваних у притулках) у них утримується?

Так, але мабуть тільки 20% від загалу – більшість у групах добробуту тварин.

6. Яка частина бюджету (державного чи місцевого) йде на роботу з вилову й утримання тварин у притулках?
(БЕЗ ОТВЕТА - ARTVLAD)
7. Чи ліцензується діяльність з розведення домашніх тварин?
Так, але тільки для комерційного розведення.

8. Чи існує обов’язкова реєстрація домашніх тварин?
Ні.

9. Яким є податок на утримання домашніх тварин? Чи це податок державний, а чи муніципальний тобто в який бюджет надходять кошти від цього податку?
Податку на домашніх тварин не існує, він був призупинений у 1987 році.

10. Чи існує цільове використання коштів від цього податку?
Так, наскільки нам це відомо.

В заключение хочу сказать огромное спасибо нашим форумчанам за оперативный перевод текстов с английского.
Вложения
клочко.doc
(78.5 КБ) Скачиваний: 257
strays.pptx
(731.6 КБ) Скачиваний: 287
straydogs.pptx
(38.09 КБ) Скачиваний: 300
Последний раз редактировалось ArtVlad 22 фев 2012, 12:30, всего редактировалось 5 раз(а).
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 03:35

Рекомендації Міжнародної коаліції по регулюванню чисельності тварин-компаньйонів (ICAM Coalition) 2007 р. http://www.icam-coalition.org/

International Coalition for adjusting the number of companion animals recommendations

http://www.icam-coalition.org/downloads ... nglish.pdf

Частина С. Евтаназія
When running holding facilities and rehoming centres or networks, euthanasia will be required for animals that are suffering from an incurable illness, injury or behavioural problem that prevents them being rehomed, or are not coping well enough with the facilities to maintain a reasonable level of welfare. Ultimately, a successful population management programme should create a situation where these are the only occasions when euthanasia is required and all healthy animals can be found a good home. In reality, however, most countries will not be able to achieve this situation immediately but will need to work towards it, accepting that some healthy animals will be euthanased as not enough homes exist that can provide a good level of welfare. Euthanasia deals with only the symptoms and not the causes of population problems. It will not lead to population management and must not be relied upon as a sole response. Whenever euthanasia is used, it must employ humane methods that ensure the animal moves into unconsciousness and then death without suffering.

Рекомендації щодо гуманного регулювання популяції соба
к

Частина С. Евтаназія
При керуванні комунальними підприємствами або центрами допомоги тваринам, евтаназія може бути проведена для тварин, що страждають від невиліковних захворювань, пошкоджень несумісних с життям або мають проблеми у поведінці, що шкодять таким тваринам знайти дім, або до тварин які не можуть адаптуватись до умов тих центрів та підприємств, де вони знаходяться і не здатні підтримувати нормальний рівень життєдіяльності.

Зрештою, успішна програма регулювання популяції повинна створювати таки умови роботи з тваринами, коли евтаназія використовується лише у таких випадках, а всі здорові тварини мають змогу знайти дім. Однак, нажаль більшість країн сьогодні не здатні запропонувати таку ситуацію і потребують роботи над цим питанням, і змушені прийняти той факт, що для деякої кількості здорових тварин буде використана евтаназія, оскільки кількість родин, що можуть запропонувати тваринам гідний рівень життя, обмежена. Евтаназія стосується тільки симптомів, а не причин проблем популяції тварин. І іі використання не веде до регулювання популяції тварин, вона не повинна бути використана як єдине рішення такої проблеми. Коли використовується евтаназія, обов’язковим є залучення гуманних методів, що забезпечують переведення тварини до без свідомого стану та настання смерті без страждань.
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 03:36

Natoli E, Maragliano L, Cariola G, Faini A, Bonanni R, Cafazzo S, Fantini C. Management of feral domestic cats in the urban environment of Rome (Italy). // Prev Vet Med. 2006 Dec 18;77(3-4):180-5.

In Italy, which is rabies-free, the national Law No. 281 [Legge Nazionale 14 agosto 1991. No. 281: Legge Quadro in materia di animali di affezione e prevenzione del randagismo. Gazz. Uff. Rep. Ital. no 203 del 30 agosto 1991: p. 3] on the management of pets and on the control of feral cats has introduced the no-kill policy for this species. Thus, "trap-neuter-release" (TNR) programs have been carried out for >10 years. In this paper we present data on registered colonies and censused cats in Rome from 1991 to 2000; the results of the neutering campaign from 1991 to 2000; and a survey, on 103 cat colonies, on the effects of demographic control of urban feral-cat colonies in the city of Rome, carried out by the local Veterinary Public Services (VPS) in collaboration with the associations of cat care-takers. In 10 years almost 8000 were neutered and reintroduced in their original colony. The spay/neuter campaigns brought about a general decrease in cat number but the percentage of cat immigration (due to abandonment and spontaneous arrival) is around 21%. This suggests that all these efforts without an effective education of people to control the reproduction of house cats (as a prevention for abandonment) are a waste of money, time and energy.

Natoli E, Maragliano L, Cariola G, Faini A, Bonanni R, Cafazzo S, Fantini C. Management of feral domestic cats in the urban environment of Rome (Italy). // Prev Vet Med. 2006 Dec 18;77(3-4):180-5.
В Італії, де не зафіксовано сказу, за національним законодавством No. 281 [Legge Nazionale 14 agosto 1991. No. 281: Legge Quadro in materia di animali di affezione e prevenzione del randagismo. Gazz. Uff. Rep. Ital. no 203 del 30 agosto 1991: p. 3] щодо регулювання тварин та контролю за популяцією диких кішок використовуються політика без вбивства для таких видів тварин. Отже, програми "відлов-стерелізація-повернення" (ВСП) проводяться вже більше 10 років. В даному документі ми представляємо дані зареєстрованих колоній кішок, що перебували на території Риму у період з 1992 по 2000 рр; результати кампанії стерилізації з 1991 по 2000 рр; а також дослідження на 103 колоніях котів, щодо ефекту демографічного контролю за колоніями міських диких котів в місті Рим, що було проведено місцевою Ветеринарною Громадською Службою (ВГС) за сприяння асоціації власників котів. За 10 років майже 8000 котів було стерилізовано та випущено до їх первинного місцеперебування. Така кампанія стерилізації дала загальне зниження кількості котів, але процент міграції котів складає 21% (через те що тварина залишилась сама або була випущена власниками). Такий результат у свою чергу говорить про те, що подібні спроби зниження популяції тварин без ефективного навчання людей щодо контролю за розмноженням домашніх котів є нажаль витрачанням грошей, часу та енергії.
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 03:38

The ABC Manual. The Animal Birth Control Programme, Help in Suffering, Jaipur. A Report of the Background, Methods and Results of the Help in Suffering Animal Birth Control Programme. 2006
Initially our programme began as a trial in three discreet areas. We decided to do it in this way because we wanted to ensure that our protocol for handling dogs humanely was fully evolved before we expanded the number of dogs passing through the programme. The trial proved successful and we moved on to cover the whole of Jaipur, which we divided into arbitary areas, working one area at a time.
Now, eight years later we are able to establish from our statistics that an ABC programme can work a large enough number of bitches are sterilised and vaccinated every month. (In the case of the Help in Suffering programme this is an average of 293 dogs per month.)
There have been no cases of human Rabies in Jaipur for the last two years despite the fact that previously there was a high incidence of cases (see graph below). Additionally our figures have shown that the dog population has actually reduced by about 28% (see graph below).
From this evidence we conclude that ABC programmes are an appropriate technology for a city where rubbish can not be eliminated. And that they are the only efficacious means of humanely controlling the street dog population.

Програма контролю народження тварин (ПКНТ), програма Допомога при стражданні, Джайпур. Дослідження умов, методів та результатів.

Первинно наша програма почалась як дослідження трьох різних напрямків. Ми вирішили зробити так, тому що хотіли бути впевнені, що наш протокол опрацьованих собак, що потребували допомоги, розвивався до того як ми залучили до програми більшу кількість тварин. Це дослідження довело свою успішність і ми охопили весь Джайпур, який ми поділили на довільні області, працюючи в одній.
Зараз, 8 років по тому ми здатні сказати, що за нашою статистикою програма контролю за народженням тварин (ПКНТ) може працювати з великою кількістю сук, що стерилізуються та вакцинуються кожний місяць. (У випадку програми Допомога при стражданні середня кількість тварин це 293 собаки в місяць.)
За останні 2 роки в Джайпурі не зафіксовано жодного випадку зараження людини сказом, хоча раніше таких випадків було достатньо (дивитись графік). На додаток, наші данні показали, що популяція собак знизилась на 28% (дивитись графік).
За такими свідченнями, ми можемо зробити висновок, що програма ПКНТ це належний спосіб для міста, де несвоєчасно прибирається сміття та єдиний ефективний спосіб гуманного контролювання популяції бездомних собак.
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 03:42

T.MannhartA catch-neuter-release project for free-roaming dogs and cats in Rhodes, Greece: Problem analysis and effectiveness of the strategy / Dissertation zur Erlangung der Doktorwürde an der Vetsuisse-Fakultät der Universität Bern, 2007

A new law (law 3170 - FEK/Government Gazette 191/29.07.03), which was proposed by the Greek Ministry of Agriculture, and adopted in 2003 by the Greek government, should obligate municipalities to approach the stray problem according to internationally acknowledged guidelines. Two years after publishing, in Rhodes and the surrounding Islands, the new law had not yet been applied and projects did not show the expected success. Supported by international funds, DAPS (Dodecanese Animal Protection Society), which was represented by a group of young and motivated people coming from The Netherlands, Switzerland and Greece, started a veterinary clinic in cooperation with local authorities in Rhodes, and performed for one year a catch-neuter-release project on ownerless cats and dogs.
The study on “A catch-neuter-release project for free-roaming dogs and cats in Rhodes, Greece: Problem analysis and effectiveness of the strategy” was performed parallel, from September 2005 – August 2006. It analyzes the origin of the stray dog and cat problem in the Greek Islands, and reports about the success of our approach.
Defined areas of the city of Rhodes were initially selected to estimate the number of free roaming cats and dogs in urban areas. In a next step, 75 citizens participated in a questionnaire survey, to gather information about the etiology of the stray problem according to the citizenry. DAPS then worked for one year on a catch-neuter-release project. In total, 1151 free roaming cats and 102 dogs were caught, neutered and released where they were picked up. We collected information on each animal about general health, estimation of age and in case of pregnancy, number of fetuses that were removed. Out of 100 cat colonies, 42 were chosen for further examination on population dynamics.
In urban areas of Rhodes, approximately 778 cats and 29 dogs roam free per square kilometer. Among these, 2.7 % of cats and 24.6 % of dogs are owned animals (pets). 26 % of pet cats and 23 % of pet dogs roam free in the streets and are non-sterilized. Although over 50 % of the people surveyed valued a neutering campain for strays as necessary, only 44.7 % of pet cats and 37.5 % of pet dogs are neutered, and hardly any are chipped/registered (4.6 %). 69.3 % of the citizens feed street animals regularly. 95 % have observed strays eating from garbage containers and 77 % witnessed poisoning of dogs or cats. Population studies within 42 cat colonies showed, that only 30 % of cats live longer than 3 years, while general health was fairly good. By neutering 84,3 % of the individuals and removing in total 278 fetuses with an average of 4 fetuses per pregnant cat, the population size decreased slightly by end of the one year sterilisation program.
While exhaustive and long-term neutering campaigns are the method of choice in reducing the number of stray cats, the problem of free roaming dogs, which is less severe than the cat problem, needs to be tackled mainly by education programs which create awareness of responsible pet ownership.
The project was disturbed by the continuous hostile attitude of a few local veterinarians, and was therefore abruptely interrupted after only one year.

T.Mannhart A catch-neuter-release project for free-roaming dogs and cats in Rhodes, Greece: Problem analysis and effectiveness of the strategy / Dissertation zur Erlangung der Doktorwürde an der Vetsuisse-Fakultät der Universität Bern, 2007
Проект відлов-стерилізація-повернення для собак та котів на вільному вигулі в м. Родос, Греція. Аналіз проблеми та ефективність стратегії.


Новий законопроект (закон 3170 - FEK/Урядовий Вісник 191/29.07.03), що був запропонований Міністерством сільського господарства Греції, та прийнятий в 2003 парламентом Греції, зобов’язує муніципальні власті вирішити проблему безпритульних тварин за міжнародними стандартами. Через 2 роки після опублікування, на Родосі та прилягаючих островах, законопроект так і не був використаний, а проекти не показали очікуваного успіху. За підтримки міжнародних фондів DAPS (Суспільство захисту тварин Додеканес), що було представлено молодими людьми з Нідерландів, Швейцарії та Греції, започаткувало ветеринарну клініку за допомоги місцевим органів міста Родос, де представило проект одного року відлов-стерілізація-повернення для безпритульних котів та собак. Дослідження “проекту відлов-стерілізація-повернення для собак та котів на вільному вигулі в м. Родос Греція: Аналіз проблеми та ефективність стратегії ” було представлено с вересня 2005 по серпень 2006 років. Це дослідження дає аналіз первинного походження безпритульних тварин в Греції та показує успіх запропонованого підходу. Окремі області Родосу були спочатку обрані, щоб оцінити кількість перебуваючих там безпритульних тварин. Наступним кроком, 75 місцевих мешканців прийняли участь у опитуванні для того, щоби зібрати інформацію щодо походження проблеми безхатченків як це бачать жителі міста. DAPS потім працювало один рік над розробкою проекту відлов-стерилізація-повернення. Загалом, 1151 безпритульних котів та 102 собаки були виловлені, стерилізовані та повернені на місце їх попереднього перебування. Ми зібрали інформацію щодо кожної тварини: стан її здоров’я, приблизний вік, та у випадку вагітності тварини, кількість плодів, що були вилучені. Із 100 колоній котів, 42 були обрані для подальшого аналізу динаміки популяції на Родосі, де на кожен квадратний кілометр вільно перебувають приблизно 778 котів та 29 собак. Серед них 2.7 % котів та 24.6 % собак це тварини, що мають власника. 26 % котів та 23 % собак, що мають власника, та знаходяться на вільному вигулі на вулиці - це нестерильні тварини. Хоча більше 50 % мешканців, що приймали участь у опитуванні, говорили про необхідність кампанії стерилізації для безхатченків, і тільки 44.7 % котів та 37.5 % собак, що мають дім були стерильними, майже всі вони не чіповані та не зареєстровані (4.6 %). 69.3 % місцевих мешканців регулярно підгодовують вуличних тварин. 95 % населення бачили як безпритульні тварини їдять з контейнерів із сміттям, а 77 % опитаних свідчили про те, що отруювали собак та котів. Дослідження популяції в рамках 42 колоній котів показало, що тільки 30 % котів живуть довше ніж 3 роки, в той час як загальний стан здоров’я тварин задовільний. Стерилізація показала, що популяція трішки знизилась на кінець року програми стерилізації, 84,3 % тварин та 278 вилучених плодів, в середньому 4 плода на одну вагітну кішку.
Довготривалі та вичерпні компанії по стерилізації тварин це метод вибору за яким буде знижена кількість безпритульних тварин, вирішена проблема собак на вільному вигулі, що менш важка порівняно до котів, є необхідність освітянської програм, щоб підвищити рівень обізнаності та відповідальності власників тварин.
Проект постійно стикався з перешкодами та ворожим ставленням з боку декількох місцевих ветеринарів і саме через це був різко призупинений лише через рік роботи.
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 03:44

A review of feral cat control.
Robertson SA.
Source
University of Florida, Box 100136, Gainesville, FL 32610-0136, USA. robertsons@vetmed.ufl.edu
Abstract

Animal overpopulation including feral cats is an important global problem. There are many stakeholders involved in the feral cat debate over 'what to do about the problem', including those who consider them a nuisance, the public at risk from zoonotic disease, people who are concerned about the welfare of feral cats, those concerned with wildlife impacts, and the cats themselves. How best to control this population is controversial and has ranged from culling, relocation, and more recently 'trap neuter return' (TNR) methods. Data support the success of TNR in reducing cat populations, but to have a large impact it will have to be adopted on a far greater scale than it is currently practised. Non-surgical contraception is a realistic future goal. Because the feral cat problem was created by humans, concerted educational efforts on responsible pet ownership and the intrinsic value of animals is an integral part of a solution.

A review of feral cat control.

Огляд контролю за дикими котами.
Robertson SA.
Джерело
University of Florida, Box 100136, Gainesville, FL 32610-0136, USA. robertsons@vetmed.ufl.edu
Резюме

Перенаселення тварин, включаючи диких котів, це важлива глобальна проблема. В дебати щодо диких котів та «що робити з цією проблемою» залучені багато зацікавлених сторін, включаючи тих, хто вважає їх неподобством, тих, хто вбачає в них загрозу від зоонозних захворювань, людей, що стурбовані щодо життя диких котів, тих, хто піклується про вплив живої природи, та котів самих по собі. Як щонайкраще контролювати популяцію це спірне питання і методи його вирішення варіюються від вибракування, переселення та більш нового засобу «відлов-стерелізація-повернення» (ВСП). Дані показують успішність ВСП як засобу зниження популяції котів, але щоб мати більший ефект потрібно застосувати такий метод на більшу кількість тварин, ніж це практикується нині. Нехирургічна контрацепція це реалістична мета майбутнього. Оскільки проблема диків котів була створена самою людиною, частиною вирішення проблеми є узгоджені спроби освіти відповідальності власників тварин та показання цінності тварини.
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 03:54

РЕКОМЕНДАЦИИ OIE - МЕЖДУНАРОДНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ПО ОХРАНЕ ЗДОРОВЬЯ ЖИВОТНЫХ
Из нее переведены только части, непосредственно касающиеся наших проблем.

2009 © OIE - Terrestrial Animal Health Code 393
GUIDE LINES ON STRAY DOG POPULATION CONTROL

Preamble: The scope of these recommendations is to deal with stray and feral dogs, which pose serious human health, animal health and welfare problems and have a socio-economic, political and religious impact in many countries. Whilst acknowledging human health is a priority including the prevention of zoonotic diseases notably rabies, the OIE recognises the importance of controlling
dog populations without causing unnecessary or avoidable animal suffering. Ve te r in a ry Se rv ic e s should play a lead role in preventing zoonotic diseases and ensuring an im al w e l far e and should be involved in dog population control, coordinating their activities with other competent public institutions and/or agencies.
Article 7.7.1.
Guiding principles
The following recommendations are based on those laid down in Chapter 7.1. Some additional principles are relevant to these recommendations:
1. The promotion of responsible dog ownership can significantly reduce the numbers of stray dogs and the incidence of zoonotic diseases.
2. Because dog ecology is linked with human activities, control of dog populations has to be accompanied by changes in human behaviour to be effective.
Article 7.7.2.
Definitions
Carrying capacity: means the upper limit of the dog population density that could be supported by the habitat based on the availability of resources (food, water, shelter), and human acceptance.
Dog population control programme: means a programme with the aim of reducing a stray dog population to a particular level and/or maintaining it at that level and/or managing it in order to meet a predetermined objective (see Article 7.7.3.).
Euthanasia: means the act of inducing de a th in a humane manner.
Owned dog: means a dog with a person that claims responsibility.
Person: this can include more than one individual, and could comprise family/household members or an organisation.
Responsible dog ownership: means the situation whereby a person (as defined above) accepts and commits to perform various duties according to the legislation in place and focused on the satisfaction of the behavioural, environmental and physical needs of a dog and to the prevention of risks (aggression, d ise a se transmission or injuries) that the dog may pose to the community, other
a n im als or the environment.
Stray dog: means any dog not under direct control by a person or not prevented from roaming.
Types of stray dog:
1. free-roaming owned dog not under direct control or restriction at a particular time;
2. free-roaming dog with no owner;
3. feral dog: domestic dog that has reverted to the wild state and is no longer directly dependent upon humans for successful reproduction.
Article 7.7.3.
Dog population control programme objectives
The objectives of a programme to control the dog population may include the following:
1. improve health and welfare of owned and stray dog population;
2. reduce numbers of stray dogs to an acceptable level;
3. promote responsible ownership;
4. assist in the creation and maintenance of a rabies immune or rabies free dog population;
5. reduce the risk of zoonotic diseases other than rabies;
6. manage other risks to human health (e.g. parasites);
7. prevent harm to the environment and other an im als;
8. prevent illegal trade and trafficking.

6. Dog owners
When a person takes on the ownership of a dog, there should be an immediate acceptance of responsibility for that dog, and for any offspring it may produce, for the duration of its life or until a subsequent owner is found. The owner must ensure that the welfare of the dog, including behavioural needs, are respected and the dog is protected, as far as possible, from infectious diseases (e.g. through vaccination and parasite control) and from unwanted reproduction (e.g. through contraception or sterilisation). Owners should ensure that the dog’s ownership is clearly identified (preferably with permanent identification such as a tattoo or microchip) and, where required by legislation, registered on a centralised database. All
reasonable steps should be taken to ensure that the dog does not roam out of control in a manner that would pose a problem to the community and/or the environment.
Article 7.7.5.
In the development of a dog population control programme it is recommended that the authorities establish an advisory group, which should include v e t e rin aria n s, experts in dog ecology, dog behaviour and zoonotic diseases, and representatives of relevant stakeholders (local authorities, human health services/authorities, environmental control services/authorities, NGOs and the
public). The main purpose of this advisory group would be to analyse and quantify the problem, identify the causes, obtain public opinion on dogs and propose the most effective approaches to use in the short and long term.
Important considerations are as follows:
1. Identifying the sources of stray dogs
a) Owned dogs that roam freely;
b) dogs that have been abandoned by their owner, including puppies resulting from
uncontrolled breeding of owned dogs;
c) unowned dogs that reproduce successfully.
2. Estimating the existing number, distribution and ecology
Practical tools that are available include registers of dogs, population estimates, and surveys of dogs, owners, dog shelters and v e te r in ar ian s. The important factors relevant to the dog carrying capacity of the environment include food, shelter, water and human attitudes and behaviour.
A methodology could be established to make an estimate of the total dog population. An overview of appropriate methodologies may be found in Article 7.7.8. The same methodology could be used at appropriate intervals to assess population trends.
Control measures
The following control measures could be implemented according to the national context and local circumstances. Measures may be used in combination. Euthanasia of dogs, used alone, is not an effective control measure. If used, it should be done humanely (see point 11 of Article 7.7.6.) and in combination with other measures to achieve effective long term control. It is also important that authorities gain an understanding of people’s attitudes towards dog ownership so that they can develop a cooperative approach to the control of dog populations.
1. Education and legislation for responsible ownership
Encouraging dog owners to be more responsible will reduce the number of dogs allowed to roam, improve the health and welfare of dogs, and minimise the risk that dogs pose to the community. The promotion of responsible dog ownership through legislation and education
is a necessary part of a dog population control programme. Collaboration with local government authorities, an im al w e lfar e NGOs, kennel clubs, private v e te r in ar ian s and veterinary organisations will assist Ve te r in a ry Au t ho ritie s in establishing and maintaining programmes.
Education on responsible dog ownership (for the currently owned dog and any offspring it produces) should address the following elements:
a) the importance of proper selection and care to ensure the welfare of the dog and any offspring; the latter may include preparing the dog to cope with its environment through attention to socialisation and training;
b) registration and identification of dogs (see point 2 of Article 7.7.6.);
c) dise a se prevention, in particular zoonotic disease, e.g. through regular vaccination in rabies endemic areas;
d) preventing negative impacts of dogs on the community, via pollution (e.g. faeces and noise), risks to human health through biting or traffic accidents and risks to other dogs, wildlife, livestock and other companion animal species;
e) control of dog reproduction.
In order to achieve a shift towards responsible ownership, a combination of legislation, public awareness, education, and promotion of these elements will be required. It may also be necessary to improve access to resources supporting responsible ownership, such as veterinary care, identification and registration services and measures for control of zoonotic diseases.
2. Registration and identification of dogs (licensing)
A core component of dog population control by the Com p e te n t Au tho ritie s is the registration and identification of owned dogs. This may include granting licences to owners and breeders. Registration and identification may be emphasized as part of responsible dog ownership and are often linked to animal health programmes, for example, mandatory rabies
vaccination and traceability.
Registration of an im al s in a centralised database can be used to support the enforcement of legislation and the reuniting of lost a n im als with owners. The control of dog reproduction by sterilisation can be encouraged through financial incentives presented by differential licensing fees.
3. Reproductive control
Controlling reproduction in dogs prevents the birth of unwanted puppies and can help address the balance between demand for dogs and the size of the population. It is advisable to focus efforts to control reproduction on those individuals or groups in the dog population identified as the most productive and the most likely to be the sources of unwanted and stray dogs, to ensure best use of resources. Methods of controlling reproduction will require direct veterinary input to individual an im als. Involvement of both private and public veterinary sectors may be required to meet demand for services. Subsidisation of sterilization programmes by government or other organisations may be considered to encourage uptake.
The control of reproduction is essentially the responsibility of owners and can be
incorporated into education on responsible ownership (see point 1 of Article 7.7.6.). Methods for controlling reproduction in dogs include:
a) surgical sterilisation;
b) chemical sterilisation;
c) chemical contraception;
d) separation of female dogs during oestrus from unsterilised males.

4. Removal and handling
The Co m pe t e n t Au tho r ity should collect dogs that are not under direct supervision and verify their ownership. Capture, transport, and holding of the dogs should be done humanely. The Com pe te n t Au t ho r ity should develop and implement appropriate legislation and training to regulate these activities. Capture should be achieved with the minimum force required and equipment should be used that supports humane handling. Uncovered wire loops should not be used for capture.
5. Capture and return, rehoming or release Com pe te n t Au th o rit ie s have the responsibility to develop minimum standards for the housing (physical facilities) and care of these dogs. There should be provision for holding the dogs for a reasonable period of time to allow for reunion with the owner and, as appropriate, for rabies observation.
a) Minimum standards for housing should include the following provisions:
i) site selection: access to drainage, water and electricity are essential and environmental factors such as noise and pollution should be taken into account;
ii) kennel size, design and occupancy taking exercise into account;
iii) dise ase control measures including isolation and quarantine facilities.
b) Management should address:
i) adequate fresh water and nutritious food;
ii) regular hygiene and cleaning;
iii) routine inspection of the dogs;
iv) monitoring of health and provision of required veterinary treatments;
v) policies and procedures for rehoming (adoption), sterilisation and euthanasia;
vi) training of staff in safe and appropriate handling of dogs;
vii) record keeping and reporting to authorities.
Dogs that are removed from a community may be reunited with the owner or offered to new owners for rehoming. This provides an opportunity to promote responsible ownership and good animal health care (including rabies vaccination). Prior to rehoming, authorities may consider sterilisation of dogs as a population control measure. The suitability of new owners to adopt dogs should be assessed and owners matched with available an im al s. The effectiveness of rehoming may be limited due to the suitability and number of dogs.
Dogs that are removed from a community may in some cases be provided with health care (including rabies vaccination), sterilised, and released to their local community at or near the place of capture. This method is more likely to be accepted in the situation where the presence of stray dogs is considered to be inevitable and is well tolerated by the local community. This method is not applicable in all situations and may be illegal in countries or regions where
legislation prohibits the abandonment of dogs. Problems caused by dogs, such as noise, faecal pollution, bite injuries and traffic accidents, would not be alleviated as dogs are returned to the local community and their movements are not restricted. If the local community has owned dogs, and sterilised dogs are released, consideration should be given to the risk that this could encourage abandonment of unwanted dogs. In the situation where many dogs are owned, a population control programme that focuses on neutering and responsible ownership may be more appropriate.
It is recommended that before adopting this approach, a cost-benefit analysis is conducted. Factors such as the monetary costs, impact on culture of ownership and public safety should be assessed as well as the benefits for disease control and animal welfare as well as any societal benefits.

6. Environmental controls
Steps should be taken to exclude dogs from sources of food (e.g. rubbish dumps and abattoirs, and installing animal-proof rubbish containers).
This should be linked to a reduction in the dog population by other methods, to avoid animal welfare problems.
7. Control of dog movement – international (export/import)
Chapter 8.10. provides recommendations on the international movement of dogs between rabies free countries and countries considered to be infected with rabies.
8. Control of dog movements – within country (e.g. leash laws, roaming restrictions)
Measures for the control of dog movement in a country are generally invoked for the following reasons:
a) for rabies control when the disease is present in a country;
b) for public safety reasons;
c) for the safety of ‘owned dogs’ in an area or locality when a stray dog control programme is in place;
d) to protect wildlife and livestock.
It is necessary to have a regulatory framework and a national or local infrastructure
comprising organisation, administration, staff and resources to encourage the finders of stray dogs to report to the Com pe te n t Au th o rit y .
9. Regulation of commercial dog dealers
Dog breeders and dealers should be encouraged to form or join an appropriate association.
Such associations should encourage a commitment to the raising and selling of physically and psychologically healthy dogs, as unhealthy dogs may be more likely to be abandoned to become part of the stray population. They should encourage breeders and dealers to provide advice on proper care to all new owners of dogs. Regulations covering commercial dog breeders and dealers should include specific requirements for accommodation, provision of suitable food, drink and bedding, adequate exercise, veterinary care and dise ase control and may require breeders and dealers to allow regular inspection, including veterinary inspection.
10. Reduction in dog bite incidence
The most effective means of reducing prevalence of dog bites are education and placing responsibility on the owner. Dog owners should be educated in principles of responsible dog ownership as described in point 1 of Article 7.7.6.) Legal mechanisms that enable the Com pe te n t Au tho ritie s to impose penalties or otherwise deal with irresponsible owners are necessary. Mandatory registration and identification schemes will facilitate the effective application of such mechanisms. Young children are the group at highest risk for dog bites.
Public education programmes focussed on appropriate dog-directed behaviour have been demonstrated to be effective in reducing dog bite prevalence and these programmes should be encouraged. Authorities should seek advice from dog behaviour experts in developing dog safety education programmes.

11. Euthanasia
When euthanasia is practised, the general principles in the Te rr e st rial Co de should be followed, with the emphasis on using the most practical, rapid and humane methods and ensuring operator safety. Regardless of the method used, it is important to minimise distress, anxiety and pain by ensuring that operators are appropriately trained.
Comments on methods for the euthanasia of dogs:
a) Restraint
When a dog needs to be restrained for any procedure, including euthanasia, this should always be done with full regard for operator security and an im al w e lfa re . Some euthanasia methods must be used in association with sedation or anaesthesia in order to be considered humane.
Monitoring and evaluation of dog population control programmes
1. Monitoring and evaluation allows for comparison of important indicators against the baselines measured during initial assessment (see Article 7.7.5.). The three main reasons for carrying out monitoring and evaluation are:
a) to help improve performance, by highlighting both problems and successful elements of interventions;
b) for accountability, to demonstrate that the programme is achieving its aims;
c) assuming methods are standardised, to compare the success of strategies used in different locations and situations.
2. Monitoring is a continuous process that aims to check the programme progress against targets and allows for regular adjustments. Evaluation is a periodic assessment, usually carried out at particular milestones to check the programme is having the desired and stated impact. These procedures involve the measurement of ‘indicators’ that are chosen because they reflect important components of the programme at different stages. Selection of suitable indicators requires clear planning of what the programme is aiming to achieve, the best selection of
indicators will be one that reflects the interest of all relevant stakeholders. Standardised methodology will facilitate comparison of data from subsequent evaluations and performance between different projects. Indicators can be direct measurements of an area targeted to change (e.g. population of free roaming dogs on public property) or indirect measures that reflect
change in a targeted area.
3. Elements that should generally be monitored and evaluated include:
a) dog population size, separated into sub-populations according to ownership and
restriction of movement (i.e. roaming unrestricted or restricted by an owner);
b) dog welfare, in the target population (e.g. body condition score, skin conditions and injuries or lameness) and as a result of the programme (if interventions involve direct handling of dogs, the welfare of the dogs as result of this handling should be monitored);
c) prevalence of zoonotic diseases, such as rabies, in both the animal and human population;
d) responsible animal ownership, including measures of attitudes and understanding of responsible ownership and evidence that this is translating into responsible behaviour.
4. There are many sources of information for monitoring and evaluation purposes, including:
a) feedback from the local community (e.g. through the use of structured questionnaires, focus groups or ‘open format’ consultation processes);
b) records and opinions obtained from relevant professionals (e.g. v e te rin arian s, medical doctors, law enforcement agencies, educators);
c) animal based measurements (e.g. direct observation surveys of population size and welfare status).
5. The output of activities against budget should be carefully recorded in order to evaluate the effort (or cost) against the outcomes and impact (or benefit) that are reflected in the results of monitoring and evaluation.
An overview of appropriate methods for estimating the size of dog populations
Population estimates are necessary for making realistic plans for dog population management and zoonosis control, and for monitoring the success of such interventions. However, for designing effective management plans, data on population sizes alone are insufficient. Additional information is required, such as degrees of supervision of owned dogs, the origin of ownerless dogs, accessibility, etc.
The term ‘owned’ may be restricted to a dog that is registered with licensing authorities, or it may be expanded to unregistered an im als that are somewhat supervised and receive shelter and some form of care in individual households. Owned dogs may be well supervised and restrained at all times, or they may be left without control for various time periods and activities. Dogs without owners that claim responsibility may still be accepted or tolerated in the neighbourhood, and
individuals may provide food and protection. Such a n im a ls are sometimes called ‘community owned dogs’ or ‘neighbourhood dogs’. For an observer it is frequently impossible to decide if a free roaming dog belongs to someone or not.
The choice of methods for assessing the size of a dog population depends on the ratio of owned versus ownerless dogs, which may not always easy to judge. For populations with a large proportion of owned dogs it may be sufficient to consult dog registration records or to conduct household surveys. These surveys should establish the number of owned dogs and the dog to human ratio in the area. In addition, questions on dog reproduction and demographics, care provided, zoonosis prevention, dog bite incidence, etc. may be asked. Sample questionnaires can be found in the “Guidelines for Dog Population Management” (WHO/WSPA 1990). Standard polling principles must be applied.
If the proportion of ownerless dogs is high or difficult to asses, then one must resort to more experimental approaches. Methods borrowed from wildlife biology can be applied. These methods are described WHO/WSPA’s “Guidelines for Dog Population Management” (1990), and in more detail in numerous professional publications and handbooks, such as Bookhout (1994) and Sutherland (2006). Being generally diurnal and tolerant to human proximity, dogs lend themselves
to direct observation and the application of mark-recapture techniques. Nevertheless, a number of caveats and limitations have to be taken into account. Firstly, the risk of zoonotic disease transmission is increased through close physical contact. Also, the methods are relatively labour intensive, they require some understanding of statistics and population biology, and most importantly, they are difficult to apply to very large areas. One must take into account that dog
distribution is non-random, that their populations are not static, and that individual dogs are fairly mobile.
Counting of dogs visible in a defined area is the simplest approach to getting information on population size. One has to take into account that the visibility of dogs depends on the physical environment, but also on dog and human activity patterns. The visibility of an im al s changes with the time of the day and with seasons as a function of food availability, shelter (shade), disturbance, etc. Repeated standardized counting of dogs visible within defined geographical localities (e.g. wards) and specific times will provide indications of population trends. Direct counting is most reliable if it is applied to small and relatively confined dog populations, e.g. in villages, where it might be possible to recognize individual dogs based on their physical appearance.
Methods using mark-recapture procedures are often considered more reliable. However, they also produce trustworthy results only when a number of preconditions are met. Mortality, emigration and recruitment into the population must be minimal during the census period. One may be able to incorporate corrective factors into the calculations.
It is therefore important that the recommended census procedures are applied at times of low dispersal and that one selects study plots of shape and size that minimize the effect of dog movements in and out of the observation area. Census surveys should be completed within a few days to a maximum of two weeks in order to reduce demographic changes. In addition, all individuals in the population must have an equal chance of being counted. This is a highly improbable condition for dogs, whose visibility depends on ownership status and degrees of supervision. It is therefore recommended that the investigator determines what fraction of the total population he/she might cover with an observational method and how much this part overlaps with the owned dog segment that he/she assesses with household surveys.
There are essentially two ways to obtain a population estimate if it is possible, in a defined area and within a few days, to tag a large number of dogs with a visible mark, e.g. a distinctive collar or a paint smudge. The first method requires that the capture (marking) effort remains reasonably constant for the whole length of the study. By plotting the daily number of dogs marked against the accumulated total of marked dogs for each day one can extrapolate the value representing the total number of dogs in the area. More commonly used in wildlife studies are mark recapture methods (Peterson-Jackson, Lincoln indices). Dogs are marked (tagged) and released back into the population. The population is subsequently sampled by direct observation. The number of marked and unmarked dogs is recorded. One multiplies the number of dogs that were initially marked and released by the number of subsequently observed dogs divided by the number of dogs seen as
marked during the re-observation to obtain a total population estimate. Examples for the two methods are given in WHO/WSPA’s “Guidelines for Dog Population Management” (1990).
Since the dog populations of entire countries, states, provinces or even cities are much too large for complete assessment, it is necessary to apply the methods summarized above to sample areas. These should be selected (using common sense) so that results can be extrapolated to larger areas.

ПЕРЕВОД:


2009 © OIE – Санитарный кодекс наземных животных 393
ПОЛОЖЕНИЯ О КОНТРОЛЕ ПОПУЛЯЦИИ БРОДЯЧИХ СОБАК


Введение.
Данные рекомендации предназначены для решения проблемы бродячих и недомашних собак, которые могут создавать серьезные проблемы для здоровья людей, а также здоровья и благосостояния животных. Также в некоторых странах они могут создавать социально-экономическое, политическое и религиозное проблемы. Признавая, что здоровье человека имеет более высокий приоритет, включая предотвращение распространения зоонозных заболеваний, особенно бешенства, OIE заявляет о важности контроля популяции животных без причинения им излишних страданий. Главную роль в предотвращении зоонозных заболеваний и обеспечении благосостояния животных должны играть ветеринарные службы, которые должны участвовать в программах контроля популяции собак, выступая в роли координаторов вместе с другими компетентными государственными и общественными организациями и учреждениями.
Статья 7.7.1.
Руководящие принципы
Следующие рекомендации основаны на положениях, изложенных в разделе 7.1. Имеется несколько дополнительных принципов, касающихся этих рекомендаций:
1. Всяческое продвижение и поощрение ответственного владения собаками может существенно сократить количество бродячих собак и случаев зоонозных заболеваний.
2. Поскольку экология собак тесно связана с жизнедеятельностью человека, то для получения эффективного результата контроль популяции собак должен сочетаться с изменением поведения человека.

Статья 7.7.2.
Определения
Максимально допустимое количество собак – верхняя граница плотности популяции собак, которая может содержаться жителями в соответствии с имеющимися у них ресурсами (еда, вода, кров) и социальным восприятием.
Программа контроля популяции собак – программа, целью которой является сокращение числа бродячих собак до определенного уровня и/или поддержание количества животных на этом уровне (см. статью 7.7.3.).
Ответственное владение собакой – ситуация, в которой лицо (как определено выше) принимает на себя ответственность и соглашается выполнять ряд обязанностей, в соответствии с действующим законодательством, направленных на удовлетворение поведенческих, природных и физических потребностей собак, а также предотвращать рисковые ситуации (агрессия, заражение болезнями и нанесение травм), в которых собака может угрожать сообществу, другим животным и окружающей среде.
Бродячая собака – любая собака, не находящаяся под непосредственным контролем лица или группы лиц, и которая не имеет препятствий к бродяжничеству.
Типы бродячих собак:
1. свободно гуляющие хозяйские собаки, не находящиеся под непосредственным постоянным контролем;
2. свободно гуляющие собаки без хозяина;
3. одичавшие собаки – домашние собаки, которые каким-либо образом вернулись к дикому образу жизни и более не зависят напрямую от человека для успешного размножения.
Статья 7.7.3.
Цели программы контроля популяции собак
Целями программы контроля популяции собак может быть:
1. улучшение здоровья и благосостояния популяции как хозяйских, так и бродячих собак;
2. сокращение числа бродячих собак до приемлемого уровня;
3. продвижение и реклама ответственного владения животными;

4. помощь в создании и поддержании иммунитета к бешенству, а также в защите популяции собак от бешенства;
5. снижение риска зоонозных заболеваний помимо бешенства;
6. снижение других рисков здоровью человека (например, заражение паразитами);
7. предотвращение нанесения вреда окружающей среде и другим животным;
8. предотвращение нелегальной торговли.

6. Владельцы собак
Человек, ставший владельцем собаки, обязан принять на себя ответственность за такую собаку, а также за ее потомство, на весь период жизни животного или пока не будет найден новый владелец. Владелец обязан обеспечивать надлежащую заботу о собаке, включая удовлетворение поведенческих потребностей, прилагать все возможные силы для защиты собаки от инфекционных заболеваний (например, с помощью вакцинации и профилактики заражения паразитами) и от нежелательного размножения (например, с помощью способов контрацепции и стерилизации). Владельцы должны четко обозначить свое владение собакой (предпочтительно с помощью татуировки или микрочипа) и, если этого требует законодательство, зарегистрировать животное в централизованной базе данных. Владелец обязан принимать все необходимые меры, чтобы избежать бесконтрольного передвижения собаки, особенно если это создает проблему для сообщества и/или окружающей среды.
Статья 7.7.8.
Меры по контролю
Следующие меры могут использоваться для контроля в соответствии с национальным контекстом и местными обстоятельствами. Меры можно комбинировать. Эвтаназия собак, используемая при отсутствии других мер, не является эффективной мерой контроля. Если все же есть необходимость использовать эвтаназию, то эту процедуру следует проводить гуманным способом (см. пункт 11 статьи 7.7.6.) и только в комбинации с другими мерами, что может дать долгосрочный позитивный эффект. Также важно, чтобы местные власти собрали мнения жителей о владении собаками и разработали совместный подход к контролю популяции собак.
1. Образовательные программы и законодательное закрепление ответственного владения животными
Поощрение и продвижение среди владельцев более ответственного отношения к животным существенно сокращает количество собак,
которых хозяева выпускают на свободный выгул, улучшает здоровье и благосостояние собак, а также минимизирует риски, которые собака может представлять для сообщества. Продвижение ответственного владения собаками путем законодательного закрепления и проведения образовательных программ является обязательной и неотъемлемой составляющей программы контроля популяции собак. Муниципальные ветеринарные службы должны сотрудничать с местными органами власти, негосударственными и общественными организациями, клубами собаководов, частными ветеринарными клиниками и другими ветеринарными организациями в вопросах планирования и реализации программ контроля популяции собак.
Образовательные программы об ответственном владении собаками (для владельцев собак и их потомства) должны включать следующие элементы:
a) важность правильного выбора и заботы о благосостоянии собаки и ее потомства (также можно включить в этот пункт подготовку собаки к взаимодействию с окружающей средой и людьми путем ее социализации и дрессировки);
b) регистрация и идентификация собак (см. пункт 2 Статьи 7.7.6.);
c) предотвращение заболеваний, в частности зоонозных заболеваний, путем вакцинации от бешенства и других инфекционных заболеваний;
d) предотвращение отрицательного влияния собак на общество (экскременты и шум), угроз здоровью человека из-за покуса, дорожно-транспортных происшествий и рисков для других собак, диких животных, домашнего скота и других домашних животных;
e) контроль размножения собак.
Чтобы добиться результата и привить людям понимание того, что к животным нужно относиться ответственно, необходимо использовать такие меры, как законодательное закрепление, информирование общественности, образовательные программы и продвижение всех этих элементов. Также может потребоваться сделать более доступными для людей ресурсы, касающиеся поддержки ответственного владения животными, включая необходимость ветеринарного ухода, идентификации и регистрации, а также применения мер контроля зоонозных заболеваний.
2. Регистрация и идентификация собак (лицензирование)
Основным компонентом контроля популяции собак соответствующими компетентными органами является регистрация и идентификация хозяйских собак. Здесь может применяться выдача лицензий владельцам и заводчикам. Регистрация и идентификация может являться частью ответственного владения собаками и связываться с программами здравоохранения животных, например, введение обязательной вакцинации от бешенства и обязательного использования средств, с помощью которых можно идентифицировать и отслеживать собак.
Регистрацию животных в централизованной базе данных можно использовать для поддержки выполнения требований законодательства и возврата потерявшихся животных их владельцам. Контроль размножения собак путем стерилизации может поощряться финансово путем дифференцирования платы за регистрацию и лицензирование.
3. Контроль размножения
Контроль размножения собак может помочь предотвратить рождение нежелательных щенков и добиться баланса между потребностью в собаках и размером их популяции. Для наиболее эффективного использования ресурсов рекомендуется сосредоточить максимум усилий на контроле размножения отдельных особей или групп собак, которые идентифицированы как наиболее продуктивные в плане размножения, и которые наиболее вероятно станут источником нежелательных бродячих собак. Методы контроля размножения требуют прямого ветеринарного вмешательства. Для этого может потребоваться вовлечение как частного, так и государственного ветеринарного сектора. Также эффективным может оказаться субсидирование программ стерилизации государством или другими организациями.
Контроль размножения является неотъемлемой обязанностью владельцев, о чем следует сообщать в образовательных программах об ответственном владении животными (см. пункт 1 Статьи 7.7.6.). Методы контроля размножения включают:
a) хирургическая стерилизация;
b) химическая стерилизация;
c) химическая контрацепция;
d) раздельное содержание нестерилизованных кобелей и сук в период течки.

Отловленные на улице собаки могут получать ветеринарную помощь (включая вакцинацию от бешенства), стерилизоваться и выпускаться в месте отлова или неподалеку от места отлова. Такой метод является наиболее предпочтительным, если местные жители не выказывают резко негативного отношения к бродячим собакам и воспринимаются ими спокойно. Такой метод может быть недоступным в странах, где законом запрещается оставлять собак на улице. (У НАС - НЕ ЗАПРЕЩАЕТСЯ ЗАКОНОМ!!!!! - ARTVLAD) Такой метод может не решить или решить не полностью такие проблемы, как шум, наличие экскрементов, покусы и дорожно-транспортные происшествия, поскольку собаки возвращаются на место отлова и продолжают свободно перемещаться по улице. Если среди местных жителей есть хозяйские собаки, и жителям известно, что бродячие собаки отлавливаются, стерилизуются и выпускаются обратно на месте отлова, то существует риск, чтоб жители будут чаще оставлять своих собак на улице (выбрасывать их). В ситуациях, когда имеется много хозяйских собак, программа контроля размножения может быть в основном сосредоточена на продвижении ответственного владения животными.
Перед применением такого подхода рекомендуется провести анализ выгодности затрат. Требуется оценить такие факторы, как денежные затраты, влияние на культуру владения и общественную безопасность, а также преимущества контроля заболеваний, благосостояния животных и социальные преимущества.

11. Эвтаназия
В случае применения эвтаназии должны строго соблюдаться основные положения Санитарного кодекса наземных животных, согласно которому для эвтаназии должны применяться наиболее быстрые и гуманные методы, а также должна обеспечиваться безопасность лица, выполняющего эвтаназию. Какой бы метод не использовался, очень важно минимизировать психические травмы, страх и физическую боль животного, поэтому лицо, проводящее эвтаназию, должно пройти соответствующую подготовку.
Комментарии относительно методов эвтаназии собак:
a) Ограничение движения
Если для проведения какой-либо процедуры, включая эвтаназию, движения собаки должны быть ограничены, это нужно делать с учетом обеспечения безопасности лица, выполняющего процедуру, а также наиболее гуманным по отношению к животному методом. Некоторые способы эвтаназии могут считаться гуманными только при использовании седативных средств и/или анестезии.

Термин "хозяйское животное" может быть ограничен до животных, зарегистрированных в соответствующих местных органах, или же включать как животных, зарегистрированных в соответствующих местных органах, так и незарегистрированных животных, за которыми осуществляется надзор, и которые опекаются отдельными лицами или группами лиц. Хозяйскими могут считаться как животные, над которыми осуществляется постоянный надзор и контроль, так и животные, которые могут оставаться без присмотра на определенные периоды времени. Животные, не имеющие определенных владельцев, которые несли бы за них ответственность, все же могут получать опеку от жителей района, которые обеспечивают их кормом и защитой. Такие животные иногда называются "опекунские собаки", "волонтерские собаки" или "собаки под опекунством". Сторонний наблюдатель чаще всего не в состоянии определить, является ли свободно гуляющая собака "хозяйской" или "опекунской".
Выбор способов оценки размера популяции собак зависит от соотношения "хозяйских" животных и животных без хозяев, которое не всегда легко определить. В популяциях, где много хозяйских собак, может оказаться достаточным проконсультироваться с органом, регистрирующим животных или провести опрос жителей. Целью таких опросов является выяснение количества хозяйских собак по отношению к количеству жителей. Кроме того можно выяснить такие моменты, как размножение и демография собак, опека, получаемая собаками, предотвращение зооноза, случаи покуса и т.д. Примеры анкет для таких опросов можно найти в “Guidelines for Dog Population Management - Руководство по управлению популяцией собак” (WHO/WSPA 1990). При этом должны использоваться стандартные методы проведения опросов.
Последний раз редактировалось ArtVlad 27 ноя 2011, 16:34, всего редактировалось 2 раз(а).
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 04:04

Amsterdam Treaty "Protocol on protection and welfare of animals"
http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/da ... 0110010013
Protocol on protection and welfare of animals
THE HIGH CONTRACTING PARTIES,
DESIRING to ensure improved protection and respect for the welfare of animals as sentient beings,
HAVE AGREED UPON the following provision which shall be annexed to the Treaty establishing the European Community,
In formulating and implementing the Community's agriculture, transport, internal market and research policies, the Community and the Member States shall pay full regard to the welfare requirements of animals, while respecting the legislative or administrative provisions and customs of the Member States relating in particular to religious rites, cultural traditions and regional heritage.

Перевод:

"Протокол про охрану и защиту животных" к Амстердамскому договору

http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/da ... 0110010013
Протокол про охрану и защиту животных
ВЫСОКИЕ ДОГОВАРИВАЮЩИЕСЯ СТОРОНЫ,
ЖЕЛАЯ обеспечить наилучшую защиту и охрану животных как разумных существ,
ДОСТИГЛИ СОГЛАСИЯ в описанных ниже условиях и положениях, которые должны быть включены в Договор, заключенный Европейским сообществом,
О формулировании и реализации политик Сообщества, касающихся сельского хозяйства, транспорта, внутренних рынков и исследований. Сообщество и страны-участницы обязуются в полной мере выполнять требования по обеспечению охраны и защиты животных, при соблюдении всех законодательных и административных положений и традиций Стран-участниц, касающихся в частности религиозных обрядов, культурных традиций и регионального наследия.
Последний раз редактировалось ArtVlad 27 ноя 2011, 16:30, всего редактировалось 1 раз.
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 04:38

Обращаюсь к читателям рассылки АЗОУ. Эта тема - мой ответ и зоореалистам в целом, и господину Борейко как одному из них. Год назад в своих интервью В. Борейко активно призывавшему к убийству бездомных животных и называл зоозащитников "людьми с невысоким интеллектуальным уровнем": см.: http://ecoethics.ru/ladimir-boreyko-pra ... a-21-veka/. Статья с выделенными желтым цветом самыми "примечательными" местами - в прикреплении.
Ныне тот же самый г-н активно делает себе пиар при поддержке тех же самых, им не уважаемых, "людей с невысоким интеллектуальным уровнем" и их руками пытается внедрить идею убийства бездомных животных в жизнь. Именно поэтому он из кожи вон лезет, чтобы очернить законопроект, написанный, как вы могли убедиться, в ПОЛНОМ СООТВЕТСТВИИ с международными документами и рекомендация международных организаций. Именно поэтому он (не присутствуя на заседании комитета ВР, поскольку не имеет на это права, при этом он нагло врет о своем присутствии, как, впрочем, привык делать всегда) кулуарно беседовал с Семиногой - руководителем комитета ВР по экологии и умолял его ни в коем случае не пропускать законопроект. В этом с ним согласны и зоореалисты (зоофашисты) - Шаповалова (Харьков), Клочко (Киев), Абрамова (Славянск, Донецкой обл.).
Отвечать как-либо иначе лицу некомпетентному, находящемуся на уровне студента-троечника (в лучшем случае), двуличному и хамоватому, каковым г-н Борейко является, - ниже достоинства всякого уважающего себя и свой профессионализм человека. Пусть читает и пополняет знания. И отучается врать.
Вложения
Борейко.doc
(58.5 КБ) Скачиваний: 275
Последний раз редактировалось ArtVlad 27 ноя 2011, 16:52, всего редактировалось 1 раз.
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 27 ноя 2011, 16:49

В прикреплении - полный русскоязычный вариант "Руководства по гуманному регулированию численности собак" c сайта ICAM .
Вложения
ICAM_russian.pdf
(636.93 КБ) Скачиваний: 291
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 30 ноя 2011, 18:53

ИТАЛИЯ. Рамочный закон о предотвращении и профилактики болезней животных
Оригинал закона: http://www.salute.gov.it/imgs/C_17_norm ... legato.pdf
ЗАКОН 14 августа 1991 г. № 281

Опубликовано в Официальном вестнике № 203, 30 августа 1991
1. Общие принципы
1. Государство стимулирует и регулирует защиту домашних животных, осуждает проявления жестокости по отношению к ним, жестокое обращение и отказ от них в порядке, который способствует правильному сосуществованию между людьми и животными, защиты здоровья, населения и окружающей среды.
2. Лечение собак и других домашних животных
1. Контроль над численностью населения собак и кошек в виде ограничения рождаемости производится, учитывая достижения научно-технического прогресса, в ветеринарных службах местных органов здравоохранения. Владельцы или держатели могут производить указанные меры за средства авторизованных ветеринарных клиник сообщества собаководов, организаций по защите животных либо частных лиц.
2. Бродячие собаки, которые были обнаружены, отловлены или содержатся в структурах, описанных в пункте 1 статьи 4, не могут быть убиты.
3. Бродячие собаки, отловленные или содержащиеся в структурах описанных в пункте 1 статьи 4, не могут использоваться для проведения экспериментов.
4. Отловленные бродячие собаки, которые были татуированы согласно правилам, возвращаются владельцу или держателю.
5. Бродячие собаки без татуажа, отловленные или содержащиеся в объектах, упомянутых в пункте 1 статьи 4, и должны быть татуированы; если владелец не объявляется в течение шестидесяти дней, то собака может быть предоставлена лицам, которые дают гарантии хорошего обращения или зоозащитным организациям, c предварительной профилактикой бешенства, эхинококкоза и других заболеваний.
6. Собаки, госпитализированные в структурах, упомянутых в пункте 1 статьи 4, при соблюдении положений статей 86, 87 и 91 Правил ветеринарной полиции, утвержденных Указом Президента Республики от 8 февраля 1954 года № 320, с последующими изменениями, могут быть удалены, исключительно методом эвтаназии ветеринарным врачом, только в случае серьезной болезни, неизлечимости или доказанной опасности поведения.
7. Запрещается плохое обращение с кошками, которые живут на свободе.
8. Кошки, которые живут на свободе, стерилизуются на основе территориальной здравоохранительной юрисдикции, и возвращаются в свою группу.
9. Бездомные кошки могут быть убиты только в случае тяжелой болезни или неизлечимости.
10. Учреждения и ассоциации по защите животных в сотрудничестве с органами местного здравоохранения осуществляют управление колониями бездомных кошек, обеспечение медицинской помощи и условия для выживания.
11. Учреждения и организации по защите животных могут содержать структуры, которые упоминаются в пункте 1 статьи 4, под медицинским наблюдением ветеринарных служб и местных органов здравоохранения.
12. Структуры, упомянутые в пункте 1 статьи 4, могут осуществлять содержание владельческих собак за деньги и обеспечивать пункты первой помощи.

3. Обязанности регионов
1. Регионы в соответствии с законодательством в течение шести месяцев с даты вступления в силу настоящего Закона создают институцию управления реестром собак на основе городских властей или местных органов здравоохранения, а также режим внесения в данный реестр и выдачи владельцам или держателям знака отличия собаки, посредством безболезненного нанесения отличительной татуировки.
2. Регионы должны определить, согласно соответствующему закону, в течение шести месяцев с даты вступления в силу настоящего Закона, критерии для восстановления муниципальных питомников и строительство приютов для собак. Эти структуры должны обеспечивать нормальные условия жизни для собак и соблюдение санитарных норм, подлежат медицинскому наблюдению ветеринарных служб местных органов здравоохранения. Областной закон также определяет критерии и процедуры для распределения взносов среди муниципалитетов для осуществления мероприятий их компетенции.
3. Регионы должны учредить, в течение шести месяцев с даты вступления в силу этого Закона закона, выслушав организации по охране животных и охоте, действующие в регионе, программу по профилактике проблемы бездомных животных.
4. Программа, упомянутая в пункте 3, предусматривает меры, касающиеся:
а) информационной деятельности, которая будет проводиться в школах, с тем, чтобы достичь надлежащего понимания в вопросе уважения к жизни животных и защите животными среды своего обитания;
б) обучения или курсов повышения квалификации для сотрудников в регионах, местных властей и местных органов здравоохранения, которые будут осуществлять услуги, описанные данным законом, а также для волонтерских зоозащитных организаций, которые сотрудничают с местными органами здравоохранения и местными властями.
5. В целях защиты зоотехнического наследия, регионы возмещают фермерам убытки за потери крупного рогатого скота, причиненные бродячими собаками или дикими, что установлено службами местных органов здравоохранения.
6. Для осуществления мероприятий на региональном уровне, регионы могут выделить сумму, не превышающую 25 процентов средств, назначенных региону на уровне министерского указа, упомянутого в статье 8, пункт 2.
Оставшаяся сумма распределяется в местные органы власти из региона, вклад в осуществление мер в пределах своей компетенции.
7. Регионы особого статуса и автономные провинции Тренто и Больцано адаптируют свое законодательство в соответствии с принципами, содержащимися в настоящем Законе, и принимают региональную программу по профилактике проблемы бродячих собак при соблюдении критериев, упомянутых в этой статье.
4. Обязанности муниципалитетов
1. Муниципалитеты, индивидуально или совместно, и горные общины для обеспечения реконструкции существующих муниципальных приютов и постройки приютов для собак в соответствии с критериями, установленными областным законом, используют взносы, предназначенные для этой цели в этом регионе.
2. Коммунальные и ветеринарные службы местных органов здравоохранения в лечении и обращении с животными соответствуют положениям статьи 2.
5. Санкции
1. Выбросивший на улицу собаку, кошку или другое животное, содержащееся дома, подлежит наказанию в виде административного взыскания для оплаты сумму в размере от трехсот тысяч лир до миллиона лир.
2. Тот, кто не зарегистрирует свою собаку в реестре, упомянутом в пункте 1 статьи 3, подлежит наказанию в виде административного взыскания для оплаты суммы в 150 тысяч лир.
3. Тот, кто, внеся собаку в реестр, упомянутый в пункте 1 статьи 3, не в состоянии представить ее для татуировки, наказывается административным взысканием суммы в размере ста тысяч фунтов.
4. Тот, кто осуществляет торговлю собаками или кошками с целью эксперимента, нарушая действующий закон, наказывается административным взысканием в размере выплаты суммы в пять миллионов фунтов до десяти миллионов фунтов.
5. Штраф за нарушение первого пункта согласно статье 727 Уголовного кодекса составляет не менее пятьсот тысяч лир и может достигать трех миллионов лир. [Раздел отменен]
6. Доходы от административных взысканий в соответствии с пунктами 1, 2, 3 и 4 поступают в фонд для реализации этого закона при условии Статьи 8.
6. Налоги
1. Все владельцы собак обязаны платить ежегодный муниципальный налог в размере двадцать пять тысяч лир.
2. Покупка собаки уже облагаемая налогом, не является предметом дальнейшего налогообложения.
3. Освобождаются от уплаты налога:
а) собаки-поводыри исключительно обученные для сопровождения слепых людей и хранения сельских зданий и паствы;
б) собаки, принадлежащие лицам, которые находятся в процессе регистрации в муниципалитете, чей [лиц] период резиденции в данном муниципалитете не выходит за пределы двух месяцев, или которые уже платят налог в других муниципальных образованиях;
в) собаки-младенцы на протяжении периода времени, необходимого грудного вскармливания и не более двух месяцев;
г) собаки, используемые в связи с армией и общественной безопасностью;
д) собаки, госпитализированные в помещениях, эксплуатируемых некоммерческими организациями или ассоциациями зоозащитников.
е) собаки владельцев, принадлежащих к социальным категориям, которые могут быть определены городскими управлениями дополнительно. [Статья отменены D.L. 8 / 1993]
7. Отмена правила
1. С настоящим законом отменяются статьи 130, 131, 132, 133, 134 и 135 из единого текста для местных финансов, утвержденным Королевским указом от 14 сентября 1931 года, не 1175, и поправками, а какое-либо положение противоречит или не соответствует настоящему Закону.
8. Создание фонда для реализации закона
1. Начиная с 1991 финансового года в Министерстве Здравоохранения устанавливает фонд для финансирования реализации данного закона, размер которого определяется в 1 млрд. лир на 1991 год и 2 млрд. лир на 1992 год.
2. Министр здравоохранения соответствующим указом осуществляет ежегодное распределение фонда, упомянутого в п. 1, между регионами и автономными провинциями Тренто и Больцано. Критерии распределения определяются указом Министра здравоохранения, принятого после консультаций с министром финансов после консультации с Постоянной конференцией для отношений между государством, регионами и провинциями Тренто и Больцано, упомянутой в статье 12 закона 23 августа 1988, № 400.
9. Финансовое покрытие
1. Расходы, связанные с этим законом, в размере 1 млрд. фунтов стерлингов на 1991 год, 2 млрд фунтов на 1992 год и 2 млрд. лир на 1993 год, покрываются за счет использования трехлетнего бюджета 1991-1993 годов, согласно главе 6856 из государственного прогноза Министерства финансов на 1991 год по необходимости обеспечения “Предупреждение численности бродячих собак".
2. Министерство финансов имеет право выдавать, по указу, необходимые бюджетные изменения.
Текст данного закона был переведен Любовью Колосовской (kolosovska@gmail.com).
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 01 дек 2011, 02:02

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ДОМАШНІХ ТВАРИН (офіційний переклад)
Підписана Україною 5 липня 2011 р. Ще не ратифікована парламентом.

П р е а м б у л а

Держави – члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,
беручи до уваги те, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами;
визнаючи те, що людина має моральне зобов’язання поважати всіх живих істот, і пам’ятаючи про те, що домашні тварини мають особливі стосунки з людиною;
беручи до уваги важливість домашніх тварин у сприянні якості життя й зумовлювану цим їхню цінність для суспільства;
беручи до уваги труднощі, які виникають через величезну кількість тварин, яких утримує людина;
беручи до уваги небезпеки, які зумовлюються надлишковою кількістю домашніх тварин, для гігієни, здоров’я та безпеки людини й інших тварин;
беручи до уваги те, що утримання представників дикої фауни як домашніх тварин не повинно заохочуватись;
усвідомлюючи різні умови, які регулюють набуття, утримання, комерційне та некомерційне розведення та передачу домашніх тварин, а також торгівлю ними;
усвідомлюючи те, що домашні тварини не завжди утримуються в умовах, які сприяють їхньому здоров’ю та нормальному існуванню;
відзначаючи те, що ставлення до домашніх тварин дуже різниться, іноді через обмежені знання та інформованість;
беручи до уваги те, що основна загальна норма ставлення та практики, яка зумовлює відповідальне володіння домашніми тваринами, є не тільки бажаною, а й реалістичною метою,
домовилися про таке:

Г л а в а 1
Загальні положення

С т а т т я 1
Визначення

1. Під домашньою твариною мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує чи збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства.
2. Під торгівлею домашніми тваринами маються на увазі всі регулярні господарські операції з ними в значних кількостях, які здійснюються для отримання прибутку й пов’язані зі зміною власника домашніх тварин.
3. Під комерційним розведенням та утриманням мається на увазі розведення або утримання в значних кількостях здебільшого для отримання прибутку.
4. Під притулком для домашніх тварин мається на увазі некомерційне господарство, де домашні тварини можуть утримуватись у значних кількостях. Якщо національні законодавчі та (або) адміністративні акти дозволяють, то таке господарство може приймати безпритульних тварин.
5. Під безпритульною твариною мається на увазі домашня тварина, яка або не має притулку, або знаходиться за межами оселі свого власника чи хазяїна й не перебуває під контролем чи безпосереднім наглядом будь-якого власника чи хазяїна.
6. Під компетентним органом мається на увазі орган, визначений державою-членом.

С т а т т я 2
Сфера застосування та виконання

1. Кожна Сторона зобов’язується вжити необхідних заходів для реалізації положень цієї Конвенції стосовно:
a) домашніх тварин, які утримуються фізичною або юридичною особою в будь-якій оселі чи в будь-якому господарстві для торгівлі, комерційного розведення та утримання, а також у притулках для тварин;
b) у відповідних випадках – безпритульних тварин.
2. Ніщо в цій Конвенції не впливає на виконання інших документів про захист тварин або про збереження видів диких тварин, які знаходяться під загрозою зникнення.
3. Ніщо в цій конвенції не впливає на свободу Сторін приймати суворіші акти про захист домашніх тварин або застосовувати положення, які містяться тут, до категорій тварин, які в цьому документі не були згадані прямо.

Г л а в а 2
Принципи утримання домашніх тварин

С т а т т я 3
Основні принципи благополуччя тварин

1. Ніхто не повинен спричиняти для домашньої тварини непотрібного болю, страждання або пригнічення.
2. Ніхто не повинен залишати домашньої тварини.

С т а т т я 4
Утримання

1. Будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або яка дала згоду доглядати за нею, несе відповідальність за її здоров’я та благополуччя.
2. Будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або яка доглядає за нею, повинна забезпечувати їй місце для проживання, турботу й увагу з урахуванням етологічних потреб тварини відповідно до її виду й породи, зокрема:
a) забезпечувати її належною їжею та водою в достатній кількості;
b) надавати їй відповідні можливості для фізичного навантаження;
c) уживати всіх обґрунтованих заходів для недопущення її втечі.
3. Тварина не повинна утримуватись як домашня, якщо:
a) не виконуються умови викладеного вище пункту 2 або
b) незважаючи на виконання цих умов, тварина не може пристосуватися до неволі.

С т а т т я 5
Розведення

Будь-яка особа, яка здійснює селекцію домашньої тварини для розведення, несе відповідальність за врахування анатомічних, фізіологічних особливостей та особливостей поведінки, які можуть поставити під загрозу здоров’я та загальний стан потомства або матері.

С т а т т я 6
Вікові обмеження стосовно придбання

Жодна домашня тварина не може бути продана особам, яким не виповнилося 16 років, без чітко висловленої згоди їхніх батьків або інших осіб, які виконують обов’язки батьків.

С т а т т я 7
Дресирування

Жодна домашня тварина не повинна дресируватись у спосіб, який завдає шкоди її здоров’ю та загальному станові, особливо шляхом примушування її перевершувати свої природні можливості чи силу або шляхом застосування штучних допоміжних засобів, які спричиняють ушкодження чи викликають непотрібний біль, страждання або пригнічення.

С т а т т я 8
Торгівля, комерційне розведення та утримання,
притулки для тварин

1. Будь-яка особа, яка на час набрання чинності цією Конвенцією займається торгівлею домашніми тваринами, комерційним розведенням чи утриманням домашніх тварин або яка тримає притулок для тварин, повинна у відповідний строк, який визначається кожною Стороною, заявити про це компетентному органові.
Будь-яка особа, яка має намір зайнятися будь-яким із цих видів діяльності, повинна заявити про цей намір компетентному органові.
2. У заяві зазначається:
a) види тварин, яких залучено або планується залучити;
b) відповідальна особа та її кваліфікація;
c) опис приміщення та обладнання, які використовуються чи які планується використовувати.
3. Зазначена вище діяльність може здійснюватися лише:
a) якщо відповідальна особа має знання й навички, необхідні для цього виду діяльності, або в результаті професійної підготовки, або завдяки достатньому досвіду роботи з домашніми тваринами, а також
b) якщо приміщення та обладнання, які використовуються для цієї діяльності, відповідають вимогам, викладеним в статті 4.
4. Компетентний орган визначає на підставі заяви, зробленої згідно з положеннями пункту 1, чи виконуються умови, викладені в пункті 3. Якщо ці умови не виконуються належним чином, він рекомендує заходи та, якщо необхідно для благополуччя тварин, забороняє початок або продовження діяльності.
5. Компетентний орган відповідно до національного законодавства контролює виконання зазначених вище умов.

С т а т т я 9
Реклама, розваги, виставки, змагання
та інші подібні заходи

1. Домашні тварини не повинні використовуватися в рекламі, розвагах, на виставках, у змаганнях та інших подібних заходах, якщо:
a) організатор не створив відповідних умов для домашніх тварин для поводження з ними відповідно до вимог пункту 2 статті 4, а також
b) здоров’я та загальний стан домашніх тварин поставлено під загрозу.
2. Домашній тварині не повинні даватися жодні речовини, до неї не повинно виявлятися жодне ставлення та до неї не повинні застосовуватися жодні пристрої для підвищення або зниження рівня її природних можливостей:
a) під час змагань чи
b) у будь-який інший час, коли це може поставити під загрозу здоров’я та загальний стан тварини.

С т а т т я 10
Хірургічні операції

1. Хірургічні операції для зміни зовнішнього вигляду домашньої тварини або для інших нелікувальних цілей забороняються, зокрема:
a) купірування хвоста;
b) купірування вух;
c) позбавлення голосу;
d) видалення зубів і пазурів.
2. Винятки із цих заборон дозволяються лише:
а) якщо ветеринарний лікар уважає, що нелікувальні заходи є необхідними або з огляду на ветеринарно-медичні показники, або для користі будь-якої конкретної тварини.
3. Операції, під час яких тварина буде чи може буде переносити гострий біль, проводяться із застосуванням анестезії тільки ветеринарним лікарем або під його контролем.
Операції при яких застосування анестезії не вимагається, можуть проводитися особою, компетентною відповідно до національного законодавства.

С т а т т я 11
Присипляння

1. Присипляти тварин має право тільки ветеринарний лікар або інша компетентна особа, за винятком надзвичайних ситуацій, коли необхідно покласти край стражданням тварини, а допомога ветеринарного лікаря або іншої компетентної особи не може бути надана швидко, чи в будь-яких інших надзвичайних ситуаціях, передбачених національним законодавством. Усі присипляння провинні здійснюватися із спричиненням мінімальних фізичних і психічних страждань відповідно до обставин. Вибраний спосіб присипляння, за винятком присипляння в надзвичайній ситуації, повинен:
a) або спричинити швидку втрату свідомості й смерть, або
b) починатися зі спричинення глибокого загального знеболювання, за яким настає етап, який зрештою обов’язково призведе до смерті;
Особа, відповідальна за присипляння, повинна переконатись, що тварина мертва, перед тим, як її тіло буде ліквідовано.
2. Забороняються такі методи присипляння:
a) утоплення та інші способи задушення, якщо вони не зумовлюють наслідків, яких вимагає підпункт «b» пункту 1;
b) використання отруєних речовин або ліків, доза або застосування яких не можуть бути проконтрольовані з погляду зумовлення наслідку, згаданого в пункті 1;
c) використання електричного струму, якщо цьому не передує миттєва втрата свідомості.

Г л а в а 3
Додаткові заходи стосовно безпритульних тварин

С т а т т я 12
Зменшення кількості

Коли Сторона, уважає що кількість безпритульних тварин становить для неї проблему, вона вживає відповідних законодавчих та (або) адміністративних заходів, які необхідні для зменшення їхньої кількості у спосіб, який не викликає болю, страждань або пригнічення, яких можна уникнути.
a. Такі заходи повинні відповідати таким вимогам:
i) якщо необхідним є відлов таких тварин, то він повинен проводитись зі спричиненням їм мінімальних фізичних і психічних страждань;
ii) незалежно від того, будуть ці тварини утримуватися в притулку чи будуть присиплятися, робитися це повинно відповідно до принципів, викладених у цій Конвенції;
iii) Сторони зобов’язуються розглянути:
iv) забезпечення можливості постійної ідентифікації собак і кішок за допомогою спеціальних методів, під час застосування яких тварині спричиняються незначні біль, страждання чи пригнічення або не спричиняються взагалі, наприклад за допомогою татуювання, а також введення реєстру номерів тварин разом з прізвищами та адресами їхніх власників;
v) зменшення незапланованого розмноження собак і кішок за допомогою кастрації цих тварин;
vi) заохочення осіб, які знайшли безпритульних собак і кішок, повідомляти про це компетентному органові.

С т а т т я 13
Винятки стосовно відлову, утримання та присипляння

Винятки з принципів, викладених у цій Конвенції стосовно відлову, утримання та присипляння безпритульних тварин, можуть бути зроблені лише тоді, коли їх не можна уникнути в рамках національних програм боротьби з хворобами.


Г л а в а 4
Інформація та освіта

С т а т т я 14
Інформаційні та освітні програми

Сторони зобов’язуються сприяти розвиткові інформаційних та освітніх програм з метою підвищення обізнаності й сприяння поширенню знань серед організацій та осіб, які здійснюють утримання, розведення, дресирування, вирощування домашніх тварин і торгівлю ними, про положення та принципи в цій Конвенції. У цих програмах увага приділяється, зокрема, таким питанням:
a) необхідності дресирування домашніх тварин для будь-яких комерційних цілей чи для змагань здійснюються особами, які мають відповідні знання й уміння;
b) необхідності перешкоджати:
i) даруванню домашніх тварин особам молодше 16-ти років без чітко висловленої згоди їхніх батьків чи інших осіб, які виконують батьківські обов’язки;
ii) даруванню домашніх тварин як призів, нагород чи премій;
iii) незапланованому розведенню домашніх тварин;
iv) можливим негативним наслідкам для здоров’я й нормального існування диких тварин, якби вони були придбані чи представлені як домашні тварини;
v) ризики безвідповідального придбання домашніх тварин, що призводять до збільшення кількості небажаних і покинутих тварин.

Г л а в а 5
Багатосторонні консультації

С т а т т я 15
Багатосторонні консультації

1. Сторони повинні впродовж п’яти років з часу набрання чинності цією Конвенцією та кожні п’ять років після цього й у будь-якому разі, коли б цього не вимагала більшість представників Сторін, проводити багатосторонні консультації в Раді Європи для перевірки застосування Конвенції та доцільності корегування її чи розширення будь-якого з її положень. Ці консультації повинні проходити під час зустрічей, скликаних Генеральним секретарем Ради Європи.
2. Кожна сторона має право призначати представника для участі в цих консультаціях. Будь-яка держава – член Ради Європи, яка не є Стороною Конвенції, має право бути представленою як спостерігач у цих консультаціях.
3. Після кожної консультації Сторони подають до Комітету міністрів Ради Європи звіт стосовно консультації й стосовно дії Конвенції, у тому числі, якщо вони вважають це необхідним, пропозиції стосовно внесення поправок до статей 15–23 Конвенції.
3. Відповідно до положень цієї Конвенції Сторони складають правила порядку проведення консультацій.

Г л а в а 6
Поправки

С т а т т я 16
Поправки

1. Про будь-яке внесення поправок до статей 1–14, що пропонується Стороною чи Комітетом міністрів Ради Європи, повинно бути повідомлено Генеральному секретарю Ради Європи й передано ним державам – членам Ради Європи, будь-якій Стороні, якій запропоновано приєднатися до Конвенції, згідно з положеннями статті 19.
2. Будь-яке внесення поправки, що пропонується згідно з положеннями попереднього пункту, повинно бути розглянуто на багатосторонній консультації не пізніше, ніж упродовж двох місяців від дати передачі Генеральним секретарем, у випадках, коли його може бути прийнято двома третинами більшості Сторін.
3. Через 12 місяців після прийняття його на багатосторонній консультації будь-яка поправка повинна набрати чинності, якщо жодна зі Сторін не повідомить про заперечення.

Г л а в а 7
Прикінцеві положення

С т а т т я 17
Підписання, ратифікація, прийняття, затвердження

Ця Конвенція є відкритою для підписання державами – членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

С т а т т я 18
Набрання чинності

1. Ця Конвенція набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення шестимісячного строку з дати, коли чотири держави – члени Ради Європи висловили свою згоду на обов’язковість Конвенції відповідно до положень статті 17.
2. Для будь-якої держави-члена, яка згодом висловлює свою згоду на обов’язковість Конвенції, Конвенція набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення шестимісячного строку з дати передачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.


С т а т т я 19
Приєднання держав, які не є членами

1. Після набрання чинності цією Конвенцією Комітет міністрів Ради Європи може запропонувати будь-якій державі, яка не є членом Ради, приєднатися до цієї Конвенції за рішенням, прийнятим більшістю,
передбаченою в пункті «d» статті 20 Статуту Ради Європи, та за умови одностайного голосування представників Договірних Сторін, які мають право брати участь у засіданнях Комітету міністрів.
2. Для будь-якої держави, яка приєдналася до Конвенції, Конвенція набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення шестимісячного строку з дати передачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання.


С т а т т я 20
Територіальне застосування

1. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територію або території, до яких застосовується ця Конвенція.
2. Будь-яка Сторона в подальшому шляхом надіслання заяви на ім’я Генерального секретаря Ради Європи може поширити застосування цієї Конвенції на будь-яку іншу визначену в заяві територію. Для такої території Конвенція набирає чинності з першого дня місяця, який настає після закінчення шестимісячного строку з дати отримання заяви Генеральним секретарем.
3. Будь-яку заяву, зроблену згідно з двома попередніми пунктами, стосовно будь-якої території, визначеної в такій заяві, може бути відкликано шляхом повідомлення Генеральному секретарю. Відкликання набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення шестимісячного строку з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

С т а т т я 21
Застереження

1. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити, що вона може скористатися одним чи більше застереженнями стосовно статті 6 й підпункту «а» пункту 1 статті 10. Іншого застереження зроблено бути не може.
2. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження за попереднім пунктом, може цілком або частково відкликати його шляхом повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи. Відкликання набирає чинності з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.
3. Сторона, яка зробила застереження стосовно положення цієї Конвенції, не може закликати до застосування такого положення будь-якою іншою Стороною; якщо її застереження є частковим або умовним, вона, проте, може закликати до застосування такого положення настільки, наскільки вона його прийняла сама.

С т а т т я 22
Денонсація

1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцію шляхом надіслання повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи.
2. Така денонсація набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення шестимісячного строку з дати отримання повідомлення Генеральним секретарем.


С т а т т я 23
Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам – членам Ради Європи та будь-якій державі, яка приєдналася до цієї Конвенції чи якій запропоновано зробити це, про:
a) будь-яке підписання;
b) передачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання;
c) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією згідно зі статтями 18, 19 і 20;
d) будь-яку іншу дію, повідомлення чи інформацію, що стосуються цієї Конвенції.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином
не те вповноважені, підписали цю Конвенцію.
Учинено в м. Страсбург 13 листопада 1987 року англійською
та французькою мовами, причому обидва тексти є рівноавтентичними,
в одному примірнику, який передається на зберігання в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії кожній державі – члену Ради Європи та будь-якій державі, якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції.
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной

Re: Б/ж в Европе. Международные документы и рекомендации.

Сообщение ArtVlad » 15 фев 2012, 23:15

Способы регулирования численности бездомных собак в странах Европы. Тут - выводы. Таблицы распределения факторов, влияющих на численность бездомных животных в странах Европы - в прикреплении.
Групи країн та кореляції чинників

1. Країни, визнаних в аналітичному дослідження WSPA та RSPCA такими, в яких ситуація погіршується або є неконтрольованою (5 група): Азербайджан, Албанія, Вірменія, Молдова, Україна (усі – поскомуністичні). В усіх основною формою регулювання чисельності Б/С є відстріл або/та інші форми вбивства. За нашими власними даними до цієї ж групи країн належить і Румунія. В усіх кількість Б/С зростає. Серед тих, що практикують убивство, Болгарія (4 група) є єдиною країною, де кількість Б/С зменшується. Однак у Болгарії основними методами регулювання є ВСП та відлов без повернення.

2. У 4-й групі з 14 країн половина (7) на загальнодержавному або регіональному рівнях практикують ВСП: Греція, Болгарія, Боснія-Герцеговина, Іспанія, Італія, Мальта, Сербія. Кількість Б/С тут в основному залишається стабільною (у Болгарії – зменшується, у Сербії – збільшується, у Боснії-Герцеговині – динаміка невідома).

3. Країни, де кількість Б/С збільшується: Азербайджан, Албанія, Вірменія, Молдова, Румунія (метод регулювання – вбивство), Сербія (відлов без повернення, евтаназію здорових неприлаштованих дозволено і практикують). За всієї відмінності ситуації ці країни мають спільним показником те, що пільгова стерилізація власницьких тварин в них або відсутня (Албанія, Вірменія), або провадиться силами виключно громадських організацій без участі держави або місцевої влади (Молдова). Лише в Сербії до цієї справи долучено владу. Крім того, аналогічно без участі влади (Албанія – силами ветеринарів, Сербія – силами ГО), проводиться або зовсім не проводиться (Азербайджан, Вірменія, Молдова) просвіта населення з питання контролю над народжуваністю домашніх тварин. Третій показник – відсутність обов’язкової реєстрації домашніх собак – теж є спільним (крім Сербії).

4. Країни де кількість Б/С залишається стабільною: Греція, Естонія, Італія, Іспанія, Литва, Мальта, Польща, Португалія, Угорщина, Чехія (країни півдня Європи та Прибалтійські). З них у Італії, Іспанії, Мальті практикується ВСП в поєднанні з відловом без повернення, у Греції – виключно ВСП. Естонія, Литва, Польща, Португалія, Угорщина, Чехія – виключно відлов без повернення. У Греції, Мальті та Польщі евтаназію здорових не прилаштованих собак заборонено. В інших – дозволено і здійснюють. В усіх країнах цієї групи, крім Естонії, реєстрація домашніх собак є обов’язковою. Просвіта населення провадиться силами держави та/або місцевих влад у Естонії, Литві, Польщі; у Греції, Мальти, Угорщині, Чехії – силами ГО; Італія, Іспанія – силами ветеринарів; у Португалії – не проводиться. Греція, Естонія, Італія, Литва, Польща, Угорщина практикують пільгову стерилізацію власницьких тварин, що провадиться в тому числі державою та/або місцевою владою. Іспанія, Мальта, Португалія, Чехія пільгової стерилізації не мають.

5. Країни, де кількість Б/С зменшується: Болгарія, Велика Британія, Ірландія, Словенія, Хорватія. В усіх методом регуляції є відлов без повернення (у Болгарії ще й убивство при відлові, а також ВСП). Евтаназію здорових не прилаштованих тварин дозволено в усіх, і вона застосовується в усіх, крім Ірландії. В усіх, крім Великої Британії, реєстрація собак є обов’язковою. В усіх просвіта населення здійснюється виключно силами ГО, крім Великої Британії, де вона проводиться на державному рівні. В усіх – існує пільгова стерилізація.


6. Країни, де Б/С не існує. Бельгія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція (країни Північної Європи). В усіх (крім Норвегії, Нідерландів і Фінляндії) реєстрація є обов’язковою. Просвіта населення здійснюється державою в Бельгії, Нідерландах, Німеччині, Швейцарії. У решті країн цієї групи такої потреби немає у зв’язку з високим рівнем свідомості населення в цьому питанні. Пільги при стерилізації держава надає лише в Норвегії. В усіх практиковано відлов і утримання в притулках без повернення. В усіх, крім Німеччини, евтаназію здорових неприлаштованих дозволено. Але в жодній з цих країн її не практикують. У Німеччині евтаназію здорових тварин у будь-яких випадках заборонено на законодавчому рівні.

Висновки

1. Убивство (будь-якими засобами) як метод регуляції кількості Б/С веде до її збільшення і є найбільш не ефективним методом. Практикується виключно в окремих посткомуністичних країнах, здебільшого із сильним впливом мусульманських традицій.
2. ВСП практикується у країнах півдня Європи. В усіх країнах, де застосовують ВСП, кількість безпритульних собак залишається стабільною або зменшується (Болгарія).
3. Немає кореляції між динамікою кількості Б/С і практикою евтаназії здорових не прилаштованих собак.
4. Є кореляція між динамікою кількості Б/С і застосуванням державою та/або місцевою владою комплексних заходів, спрямованих на перекриття джерел поповнення Б/С: обов’язковою реєстрацією, просвітою населення, пільговою стерилізацією власницьких тварин та відмовою від практики вбивства при відлові.
5. У країнах, де кількість Б/С залишається стабільною, вбивство не практикується, застосовується або ВСП, або відлов без повернення, або їх комбінація. Евтаназія здорових не прилаштованих собак може бути як дозволеною і практикуватися, так і забороненою. При цьому стає наочним вплив чинників, спрямованих на перекриття джерел поповнення Б/С: обов’язковою реєстрацією, просвітою населення, пільговою стерилізацією власницьких тварин. Однак на практиці в усіх країнах цієї групи державну та/або місцеву владу долучено до активації лише окремих з названих чинників. Є підстави вважати, що відсутність підтримки з боку державної та/або місцевої влади в активації решти чинників призводить до відсутності відчутних позитивних змін у зменшенні кількості Б/С. Усі чинники в комплексі задіяно на рівні держаної та/або місцевої влади лише в Литві та Польщі. І саме в них з країн цієї групи, за повідомленнями преси останніх років, помітна істотна тенденція до зменшення Б/С.
6. Ані ВСП, ані відлов без повернення, ані евтаназія здорових неприлаштованих тварин як методи регулювання чисельності Б/С без застосування комплексних запобіжних щодо розмноження власницьких тварин заходів не мають визначального впливу на кількість Б/С.
7. Отже, можна з великим ступенем імовірності стверджувати, що лише комплексні заходи з запобігання неконтрольованого розмноження власницьких тварин, здійснювані силами державної та/або місцевої влади є ефективними щодо регулювання чисельності безпритульних тварин не залежно від того, який метод регулювання Б/С практикується (ВСП, відлов без повернення і довічне утримання, евтаназія здорових не прилаштованих) чи вони практикуються в комплексі.
Вложения
Таблица.doc
(164 КБ) Скачиваний: 266
Аватара пользователя
ArtVlad
Старожил
 
Сообщения: 7312
Зарегистрирован: 05 апр 2009, 14:37
Откуда: Киев, Лесной


Вернуться в Полезная информация

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 6

Акции форума помощи бездомным животнымФорум UA-Vet занял первое место!Специальные предложения. Товары для животных.