aniaf » 19 авг 2013, 06:27
Чисто інформативно... Изначально* Сергій - не кошатник, старша людина-інвалід, який допомагає в силу своєї спроможності Притулку Милосердя, який не мав досі справу більше ніж з одним-двома котами на раз, його одна власна (підібрана) кішка стерилізована.
Особисті добрі справи не надають права звинувачувати тих, хто результативно вклав неабиякий не тільки фінансовий, а і душевний ресурс у долю цих кошенят, в тому, в чому вони забули прозвітуватись, а зокрема про проведену як изначально* так і багаторазово згодом, вірного напрямку виховну роботу. Результат? Можливо тимчасовий, хто зна... та здалося б і надалі про цих кошенят не чути "караул, визволяйте з ЛКП". Не в нашій компетенції змінювати характер і звички дорослих людей, але ми зобов'язані, в міру своїх можливостей, впливати на хід подій, які стосуються благополуччя тварин (цей форум хіба не для цього?). Власні сили пана Сергія - це курячі голови вперемішку з вермишеллю. Це кошенята вже пройшли. З того благополучно вийшли. І до "лямпочки" та людська вдячність, якщо є основний результат. І підтримати їх в здоровому стані, доки кожним з них не займуться нові господарі - воно того варте. Ну, і ...якщо пожежа, принаймні, локалізована, то не вартує прокладати шлях для її глобалізації.) Ссилки на теми форуму дають такі пошукові системи, як яндекс і гугл, тому звернення про необхідність допомоги можуть випадково прочитати і нефорумчани. Водночас та обставина, що я безробітня і більшість часу, зізнаюсь, хвора, а тому неспроможна на особисту фінансову, а часто і фізичну допомогу, не надає мені право звинувачувати як спроможних і вмілих, у яких здали нерви, так і відчайдушних неспроможних, які роблять невмілі кроки до добра.
Не планувала, але трохи напишу як потрапили до пана Сергія троє останніх кошенят...
Передостаннє принесла, як я й писала, жночка, "яка знає всіх котів в районі". Але я навмисно не згадувала, що та жіночка волонтер, яку багато хто зі старожилів форуму знає особисто і яка сказала, що у неї море котів, що у неї в квартирі була панлейкопенія, і тому вона не візьме це кошеня собі.
А двоє вчорашніх кошенят виловила в лісі мама дитини, яку щойно ледь врятували в клініці від підтвердженої алергії на котячу шерсть. Під час вилову цих, знову викинутих перекупницею з Краківського базару, домашніх гарненьких кошенят, у молодої жіночки зловмисники вирвали з рук сумочку зі всіма її документами. І жіночка, навіть в такій ситуації, не побігла відразу у відділок спасати свої документи по горячим слідам, вона, перебуваючи у безтямному стресі, всеодно не кинулаживих створінь гинути в лісі, як це зробили б більшість, а, знаючи, де живе пан Сергій, побігла під його двері і почала стукати. Почувши, що він є (говорив по телефону), і не дочекавшись, поки той відкриє двері, вона чомусь ні на мить не засумнівалась в тому, що цей мужлан їх не викине, тому, не дочекавшись поки той, не особливо поспішаючи, відкриє двері, залишила їх йому під дверима, сама помчавши в міліцию, сподіваючись на її допомогу у пошуку документів. Вона змогла дозвонитись до Сергія лише через дві, для нього страшно стресові, години. Цей її, можливо, чисто інтуїтивний вчинок, я не хотіла розуміти відразу, і намагалась звинуватити жіночку у підкидуванні комусь своїх знайдених проблем. Тому мене здивувало те, що Сергій став на її захист. Він сказав, що любий на її місці, і він теж, в ту мить, коли б у нього вирвали сумку з документами, забув би про тих нещасних кошенят і побіг би спасати свою ситуацію. Коли Сергій дізнався від неї по телефону про обставини того, як опинились у нього ці кошенята, то ...вчинок цієї молодої жнки настільки його вразив, що... Одним словом, це був найкращий виховний момент, після якого, нехай у безнадії щодо швидкого прилаштування чи прилаштування як такого взагалі, він нормальною мовою звернувся за підтримкою.
)
