На прохання декількох людей, мушу написати, як лікувалось на початку лютого порушення інервації у Тішки. В уколах: тільки Квамател і Преднізолон, декілька днів, по певній схемі, у прописаних Захаром дозах. З цими ліками без потреби жартувати не можна, особливо гормональним Преднізолоном. Схема строго індивідуальна у кожному випадку. Ефект був надзвичайний, спочатку аж не вірилось.
А от з Персиком довелось похвилюватись... На нього ліки діють якось не так, як на всіх котів. Від шприца не втікає, а, навпаки, як бачить, лягає, готовий приймати укол, ніби це дарунок долі. Антибіотики допомагають швидше, ніж іншим котам... а заспокійливий (щось його психи брали) "кот Баюн" у краплях викликав у нього бурю емоцій і бажань "творити геройства", так само, як колись виявлений ним флакон з валеріаною, причому, рекомендованої дози " кота баюна" йому було замало, флакон "со снадобьем" з рук виривав, просив ще (не давала, звісно). А на довершення виламав євровікно: форточка в ньому була ледь-ледь відкрита, на шпарочку. Запхав свої левенячі лапи, пару раз струснув і ...замка, як не було. Я з сусідньої кімнати не встигла добігти на грохіт. Вискочив, а за ним і схвильована (за нього!) Грея. Та оббігла будинок навколо і - бігом на підвіконник в шибку іншого вікна стукати, щоб впустили до дому. Решта котів навіть не встигли зрозуміти що сталося, сиділи, наче пригальмовані і дивились на виламане вікно. А я дві години за недолікованим від цистіту котом гасала по вулиці.
До речі, таблетки баюна такого не з ним не робили. Любому іншому коту - в воду капнула і він "благий", а цей, мабуть, не кіт, ...і не собака...