---------------------------------
Ми маємо по дві хвилини щотижня на Львіському обласному радіо ("брехунець" або FM 67).
Виходимо в ефіт щосереди бл. 15:40
і в повторі - щочетверга бл. 8:20
-------------------------------------------------
Текст передачі від 21-22 січня
Безпритульні тварини – це проблема, актуальна для кожного міста України.
У Львові єдиною організацією, яка постійно й послідовно займається нашими чотирилапими співмешканцями є Львівське товариство захисту тварин, яка від 1992 року опікується притулком Милосердя.
У нашій рубриці ми розповідатимемо Вам, чим займаються волонтери притулку, як виглядає ситуація з безпритульними тваринами у Львові і як вирішується ця проблема в нашому місті, в Україні й у світі.
Сьогодні ми розповімо вам, звідки беруться бездомні тварини. Джерело їхньої появи на наших вулицях – це насамперед викинуті або загублені собаки і кішки. Так! Саме вони, а не ті, які народилися на вулиці, тобто первинно бездомні, становлять більшу частину хвостатих волоцюг.
Близько 10 відсотків мешканців нашого міста утримують в себе в будинку чи квартирі собаку або кішку. Щороку львів’яни гублять понад тисячу домашніх тварин, з них тільки десять відсотків знаходять господаря. На жаль, у нас ще не запроваджено систему чіпування тварин – тобто введення під шкіру мікроскопічної капсули з електронною інформацією, ба навіть ярлик з телефоном і адресою власника рідко побачиш на нашийнику собаки.
Часто люди, котрі завели собі тварину необдумано, позбавляються її просто викидаючи на вулицю. Серед них особливо часто трапляються собаки бійцівських порід, з якими власники не змогли впоратися.
Одна з причин, через яку люди викидають тварин – непопулярність такої операції, як стерилізація і кастрація собак і кішок. Попри те що в цивілізованому світі це – дуже поширена практика, більшість українців все ще вважають негуманним стерилізувати свого улюбленця. Особливо це упередження розповсюджене серед мешканців провінційних містечок і сіл.
Несвідомі власники тварин топлять новонароджених кошенят і цуценят. А дехто просто вивозить їх за місто і залишає на розсуд долі. Так поповнюється і без того незліченна армія бездомних тварин.
Частині з них пощастило потрапити в поле зору волонтерів львівського товариства захисту тварин. Зараз у них під опікою декілька десятків котів і понад двісті собак, серед яких
Чотирирічний кокер-спанієль Честер
Дворічний ротвейлер Даник
Півторарічна ротвейлерка Найда
П’ятирічна боксера Дуся
Старенький бультер’єр Каспер
Шестирічний стафордшир-рекордсмен Джек
І багато-багато інших тварин - породистих і метисів, різного віку, розміру і масті потрапили до притулку Милосердя.
Але звісно, жоден притулок не замінить собаці або кішці власного дому і люблячих господарів.
Якщо ви хочете взяти одну з цих тварин на утримання або допомогти Львівському товариству захисту тварин, телефонуйте за номером:
243 41 53
На завершення наведемо висловлювання великого німецького теолога, лікаря, філософа-гуманіста Альберта Швайцера:
«Щоби зрозуміти, чи є у тварини душа, – писав він, – треба самому мати душу.»
Текст передачі від 28 і 29 січня
Минулого тижня у нашій рубриці ми пояснили, звідки беруться безпритульні тварини. Сьогодні ж розповімо, як вирішують цю проблему в світі.
Світова практика показує, що проблема чотирилапих волоцюг існує там, де держава не бере під свій контроль розведення тварин. У цивілізованих країнах громадяни, які не стерилізують своїх домашніх улюбленців, платять вищі податки. Хибна думка про те, що, мовляв, тварині треба обов’язково «дати народити», на жаль, усе ще поширена в Україні, і саме вона є першопричиною проблеми.
Пам’ятайте: за 6 років пара кішок здатна привести на світ 420 000 нащадків, пара собак — 67 000!
Ще один бік справи – комерційні розплідники. Багато хто в Україні зайнявся розведенням модних порід. Це доволі прибутковий бізнес, адже наші люди, на жаль, часто вибирають собі тварину «під колір шпалер». Звісно, збалансувати попит і пропозицію буває складно, і завжди залишається нереалізований товар. В результаті велетенський потік непроданих або селекційно «вибракуваних», «другосортних» тварин потрапляє на вулицю. На Заході торгівля тваринами суворо регламентована, цю діяльність обкладено високими податками, тому розплідників там одиниці.
Тож стерилізація домашніх тварин і жорсткі обмеження у комерційному розведенні – це перший крок у вирішенні проблеми бездомних тварин.
Другим кроком є стерилізація вуличних собак і котів. Причому ефекту можна досягти лише в разі одночасної стерилізації понад вісімдесяти відсотків самок.
Третій крок – зміна суспільної свідомості. Думка про те, що брати в дім тварину слід із співчуття, а не заради престижу, стала сьогодні нормою в цивілізованих країнах. Натомість Україна все ще переживає снобістський бум. У Західній Європі й Пн. Америці існує маса соціальних програм у ЗМІ, що популяризують прилаштування тварин із притулків. До цього залучають авторитетних особистостей, «зірок». Придбання тварини з притулку там заохочується звільненням від податків і сприймається як акт допомоги державі у рішенні серйозної соціальної проблеми.
У нашому місті ж наразі цією проблемою послідовно й наполегливо займається лише громадська організація – Львівське товариство захисту тварин.
Під опікою його волонтерів понад двісті собак, серед яких
Шестирічний стафордшир-рекордсмен Джек
Молода стафордширка Берта
Півторарічна ротвейлерка Найда
П’ятирічна боксера Дуся
Старенький бультер’єр Каспер
І багато-багато інших тварин, породистих і метисів, різного віку, розміру і масті.
Минулого тижня у маршрутці №50 було знайдено молоду собачку, дуже схожу на далматинку. Волонтери притулку сподіваються, що вона загубилася, і її господар незабаром знайдеться.
Якщо ви хочете взяти одну з цих тварин на утримання або допомогти Львівському товариству захисту тварин, телефонуйте за номером:
243 41 53
Будьте відповідальними за тих, кого приручили!
Текст передач від 4-5 лютого
У попередніх випусках ми розповіли, звідки беруться безпритульні тварини і як вирішують цю проблему в цивілізованих країнах.
Сьогодні ж доведемо, що знищення чотирилапих волоцюг не лише негуманне й протизаконне, але й неефективне та економічно нерентабельне.
Існуюча система регулювання чисельності міських бездомних тварин функціонує в Україні вже багато десятиліть. Її основним методом є відлов тварин з подальшим умертвінням, хоча поряд із цим подекуди, особливо у невеличких містах практикують і масові отруєння просто на вулицях або й відстріл. Але попри масштабність заходів, система знищення роками фактично лише підтримує статус кво чисельності бездомних собак. Чому так?
Відповідь на це питання дає така галузь біології як популяційна екологія. Одним із найбільших здобутків цієї науки є відкриття здатності біологічних популяцій до саморегуляції. Біологічна популяція постійно прагне до динамічної рівноваги. Зазвичай, досягнувши певної густини населення вона знижує темпи приросту і підтримує чисельність на певному рівні, не допускаючи надмірної експлуатації ресурсів. На підвищену ж смертність біологічна популяція реагує підвищеними темпами розмноження. Вчені довели, що
– знищення вуличних тварин неефективне, бо територія, що звільнилася після відлову, заселяється іншими особинами протягом 2-3 тижнів;
– в результаті відлову відбувається омолодження популяції й посилюється міграція тварин; а це погіршує епідеміологічну ситуацію, адже збільшується ареал поширення захворювань.
– безпритульні собаки й кішки є утилізаторами відходів і виступають як харчовий конкурент щурам і мишам, тобто вони є вагомим фактором у боротьбі з гризунами.
Російські екологи з жахом пригадують початок 80-х, коли після Олімпійських ігор у сотні разів зросла московська популяція щурів. Причиною цього став масовий відстріл собак напередодні Олімпіади.
Однак гризуни – не єдина небезпека:
– бездомні собаки і коти є природним екологічним бар’єром на шляху проникнення у міське середовище диких тварин (лисиць, вовків тощо);
приміром у Лондон на місце виловлених бродячих псів прийшли лисиці. Головний біль нью-йоркської влади – дрібні гризуни, берлінців турбують єноти.
Отже, знищення безпритульних тварин – жорстоке за формою, неетичне, протизаконне, фінансово збиткове, ненаукове і абсолютно неефективне.
Альтернативною стратегією система масової стерилізації. Про її переваги ми розповімо вам в одному з наступних випусків.
Львівське товариство захисту тварин виступає за гуманне й цивілізоване вирішення проблеми. Під опікою волонтерів товариства понад двісті собак і декілька десятків котів.
Зараз на люблячих господарів чекають
–стафордшир-рекордсмен Джек
–боксерка Дуся
–буль-тер’єр Каспер
–стафордширка Берта
Є тут і коти, наприклад,
– чарівна зеленоока Сюзанна – класичний перс-шиншила
або мармурова красуня Сольвейг– метис перса і сибіряка
А також багато-багато інших тварин – породистих і метисів, різного віку, розміру й масті.
Якщо ви хочете взяти одну з них тварин на утримання або допомогти Львівському товариству захисту тварин, телефонуйте за номером:
243 41 53
Будьте відповідальними за тих, кого приручили!
Текст радіопередачі 11 і 12 лютого.
Знищення безпритульних тварин не лише негуманне й протизаконне, але й неефективне та ненаукове. Альтернатива цьому є. Однак для її успіху потрібні зусилля багатьох людей і організацій. Це програма масової стерилізації безпритульних тварин, а також добровільної стерилізації домашніх улюбленців. Адже лише так можна попередити появу на світ цуценят і кошенят, які, ймовірно, так ніколи і не знайдуть дому.
Результат від запровадження програм стерилізації може стати помітним вже через декілька років.
Звісно, такі програми потребують ретельного планування, фінансування і координації. Як показав зарубіжний досвід, найуспішнішими є програми контролю за популяцією там, де в них беруть активну участь ветеринарні клініки. Не останню роль відіграє зниження вартості операції. Державне або комунальне субсидіювання ветеринарних клінік змогло б зробити подібні операції доступнішими. Хоча слід відмітити, що деякі українські ветеринари вже зараз стерилізують вуличних тварин на благодійних засадах. Однак ще раз наголошуємо: стерилізувати слід не лише безпритульних, але й хатніх тварин.
У США найуспішнішою вважають співпрацю між притулками, ветеринарами і муніципальними службами в штаті Нью-Джерсі. За законами цього штату, людина, що бере собі собаку чи кішку з притулку, має право стерилізувати тварину за пільговою ціною – лише $20, а бідні громадяни – взагалі за $10. Програма пільгової стерилізації штату Нью-Джерсі фінансується коштом підвищених податків на утримання нестерилізованих собак і кішок. При цьому ні штат, ні муніципалітет не несуть жодних затрат. І ось результат: За перші вісім років було стерилізовано 25.000 домашніх улюбленців. За цей же період число зданих у притулки і відловлених на вулицях бездомних тварин скоротилося аж у чотири рази.
Отже, потрібно запроваджувати комунальну програму, а заразом інформувати людей про переваги стерилізації, доносити до них сувору правду про життя безпритульних і покинутих тварин.
Звертаємо Вашу увагу на те, що Львівське товариство захисту тварин прагне гуманного й цивілізованого вирішення проблеми.
Під опікою волонтерів товариства понад двісті собак і декілька десятків котів.
Зараз на люблячих господарів чекають
–стафордшир-рекордсмен Джек
–боксерка Дуся
–буль-тер’єр Каспер
–стафордширка Берта
–далматинка Міра, яку було знайдено в маршрутці номер 50
–і нове надходження – дворічний пітбуль Граф
Є тут і розкішні кішки, наприклад,
–метис перса і сибіряка Сольвейґ
або
-чорний короткошерстий красень орієнтального типу Самсунґ
А також багато-багато інших тварин – породистих і метисів, різного віку, розміру й масті.
Якщо ви маєте час і бажання долучитися до роботи в притулку, надати йому допомогу чи взяти якусь тварину на утримання, телефонуйте за номером:
243 41 53
Будьте відповідальними за тих, кого приручили!
18-19 лютого
25-26 лютого
Текст радіопередачі від 4 і 5 березня
1-го березня ми відзначили дуже симпатичне свято – Міжнародний день котів. День для цього свята було обрано невипадково – адже початок весни серед іншого асоціюється у нас і з котячими концертами, інколи вкрай надокучливими.
Ми вже неодноразово розповідали про те, що шляхом стерилізації тварин можна вирішити проблему з безпритульними чотирилапими на наших вулицях. Сьогодні ж покажемо, як це нескладне хірургічне втручання може позитивно вплинути на долю конкретної тварини.
Цю історію ми взяли з календаря, що його видало Львівське товариство захисту тварин. Портрет її героїні – киці Марселли прикрашає березневу сторінку календаря, позаяк це трапилося рівно рік тому, навесні.
Пухнасту, зґрабну кішечку якісь люди принесли до зоокрамниці на вулиці Чупринки в коробці, поставили під порогом і з вигуком «Здайте її кудись, бо набридла!» – втекли. Продавчиня спочатку розгубилася, та потім зателефонувала до Львівського Товариства захисту тварин. Волонтери приїхали, забрали перелякану кицю додому і першого ж вечора зрозуміли причину такої дивної поведінки попередніх власників: чорно-біла красуня мала неабиякий темперамент і свої дівочі мрії формулювала голосно і чітко. Про сон під такі серенади годі було й думати.
Може, якби попередні власники знали, що стерилізація не лише позбавить їх клопоту з кошенятами, але й позитивно вплине на поведінку тварини та її здоров»я, вони не вчинили б так ганебно. Страшно подумати, що могло би статися з цією ніжною домашньою тваринкою, якби вона опинилася на вулиці.
Але в цієї історії щасливий кінець: після стерилізації до Марселли негайно ж повернувся її ангельський характер. Волонтери Львівського товариства захисту тварин швидко знайшли їй нову господиню. І тепер Марселла – всезагальна хатня улюблениця.
Саме прилаштування зраджених і викинутих собак і котів у нові сім»ї і є основною метою діяльності Львівського товариства захисту тварин. Під опікою товариства – понад двісті собак і декілька десятків котів. На свій другий шанс уже доволі давно чекають
– Надзвичайно лагідна півторарічна стафордширка Берта
– Дворічний пітбуль Ґраф
А також нові надходження:
– життєрадісний чотирирічний кокер-спаниель
– І справжній молодий німецький вівчур
та багато-багато інших – великих і малих, кудлатих і гладкошерстих.
До речі, всіх без винятку дорослих котів і кішок і багатьох дорослих собак товариство віддає у добрі руки уже кастрованими або стерилізованими!
Звертаємо Вашу увагу на те, що волонтери Львівського товариства захисту тварин ніколи не збирають пожертв на вулицях нашого міста. Звичайно, товариство потребує допомоги громадян, але тільки в законній і цивілізованій формі.
Тож якщо Ви маєте бажання допомогти товариству або взяти собі кішку чи собаку, телефонуйте за номером: 243 41 53
Будьте відповідальними за тих, кого приручили!
Текст радіопередачі 11 і 12 березня
Минулого тижня Львів знову став кісткою у горлі українських комуністів, цього разу із дещо незвичної нагоди. На шпальтах газет і інтернет-ресурсів замайоріли заголовки на кшталт: «Симоненко перейнявся стерилізацією кішок», «Симоненка обурює стерилізація котів» тощо.
– На стерилізацію кішки у Львові виділяється 100 гривень, а на стерилізацію кота – 50, – цитує лідера Компартії «Укр Правда». – А ці кошти треба використати на впровадження антикризових заходів!
Вочевидь Петро Симоненко не до кінця розібрався в інформації, що так зачепила його за живе. Акція із безкоштовної стерилізації, що й справді пройшла у Львові в супроводі доволі гучної піар-компанії, була суто ініціативою керівництва ЛКП «Лев». Озвучені цифри – 50 і 100 гривень – це лише собівартість таких операцій. Ніхто нікому цих коштів не виділяв. П’ятеро котів було прооперовано за рахунок резервів комунального підприємства, і , мабуть, можна сподіватися, що це все-таки не суттєво вплинуло на антикризову програму уряду.
Натомість репліка комуніста дає нам привід пригадати, як виглядала ситуація із захистом тварин у радянські часи.
У той час, як в цивілізованих країнах Заходу розроблялися і десятиріччями впроваджувалися програми із стерилізації як гуманного вирішення проблеми безпритульних тварин, у Радянському Союзі, існування цієї проблеми – як зрештою і багатьох інших – просто заперечували. Тож не дивно, що у спадок від комуністичного панування ми отримали ще й цю проблему – чотирилапих волоцюг і загальну низьку культуру утримання домашніх тварин.
Єдиним засобом боротьби з вуличними собаками і котами в Радянському Союзі був відлов із подальшим варварським убивством, або ж відстріл просто на вулицях. Частину тварин перепродували на жорстокі досліди в наукові установи або на шкуродерні. Інших – утилізували. «Співчуття», «милосердя» – таких понять не існувало у словнику партійних функціонерів – ні щодо людей, ні тим паче до тварин. Утилізація – ось єдиний термін, що ним послуговувалися працівники так званих державних ветеринарних станцій, де відловлені тварини утримувалися в жахливих умовах, а працювали здебільшого особи з кримінальним минулим.
Люди, які відчайдушно намагалися хоч якось протистояти цій системі і рятувати хоча б частину тварин від смерті, мали єдину можливість – створювати домашні притулки. Та вони зазвичай ставали жертвами цькування з боку сусідів та ЖЕКів. Це був шлях постійних поневірянь. Часто-густо таких людей запроторювали до психічної лікарні, тварин здавали до шкуродерні, а квартиру конфісковували на користь держави. Таким чином тоталітарний режим тиснув на будь-які прояви людяності. Такою була і ще великою мірою є успадкована нами мораль тих часів. Захищати тварин більшості людей совєтського способу мислення – а до них, очевидно, належать і сучасні українські комуністи – видається чимось недоречним.
Тож не дивно, що перший в Україні притулок для тварин – а саме притулок «Милосердя» Львівського товариства захисту тварин було засновано лише 1992 року.
Зараз під опікою товариства – понад двісті собак і декілька десятків котів. На свій другий шанс чекають
–лагідна півторарічна стафордширка Берта
– дворічний пітбуль Ґраф
– життєрадісний чотирирічний спаниель
та багато-багато інших – великих і малих, породистих і безпородних.
Майте на увазі, всіх дорослих котів і кішок і багатьох дорослих собак товариство віддає у добрі руки уже кастрованими або стерилізованими!
Увага! В районі Майорівки знайдено молоду, дуже виснажену собачку породи французький бульдог. Маємо надію, що господар її шукає!
Звертаємо Вашу увагу на те, що волонтери Львівського товариства захисту тварин НІКОЛИ НЕ збирають пожертви на вулицях нашого міста.
Товариство потребує допомоги громадян, але тільки в законній і цивілізованій формі.
Тож якщо Ви маєте бажання допомогти товариству або взяти собі кішку чи собаку, телефонуйте за номером: 243 41 53
Будьте відповідальними за тих, кого приручили!
Текст радіопередачі 18 і 19 березня
Минулого тижня в рамках співпраці між Львівським товариством захисту тварин і німецькими зоозахисниками чергову партію львівських кішок і котів було вивезено до Німеччини – у притулок Франкфурта на Майні. Тут, у Львові ці дев'ятеро муркотунів були нікому не потрібні, натомість тепер на Заході вони мають набагато кращі шанси знайти господаря.
Єдиною вадою цих тварин було те, що вони вже не кошенята.
На жаль, на відміну від німців, більшість наших громадян, вирішивши завести собі домашнього улюбленця, зазвичай шукають цуценя або кошеня, навіть не розглядаючи пропозицій дорослих тварин. Так, малята й справді солодкі і зворушливі, але радимо замислитися над тим, що і доросла тварина має свої переваги і може принести вам багато радості.
Якщо ви візьмете кошеня або цуценя, на вас чекає веселий гармидер! Малеча потребуватиме надзвичайно багато турботи та уваги. Вам доведеться постійно пильнувати тваринку, годувати що дві-три години, причому коли ці вона не спить і не їсть, то хоче бавитися. Імунна система малят ще занадто слабка, їм загрожують інфекції, тож будьте готові, що вам доведеться звертатися до ветеринара. А ще Вам треба буде обов’язково прогнати глистів, провести вакцинацію, пізніше – зважитися на стерилізацію, а це все – час і кошти.
Існує упередження, буцім «малого можна виховати, а старшого – ні». Це неправда! Доросла тварина набагато менш проблемна, адже вона вже розумніша, і їй легше збагнути, чого ви від неї хочете, з нею легше домовитися. Дорослій собаці чи кішці не потрібно так багато догляду,
вона знає, що можна, а що ні.
Є ще один момент: ніхто не скаже вам достеменно, що виросте
з кошеняти чи цуценяти. Натомість доросла тварина вже є сформованою особистістю, тож можна вибрати собі «готового» співмешканця на свій смак: спокійного чи активного, мовчазного чи товариського, самостійного чи відданого…
Часто буває так, що для літньої людини кіт чи собака стає сенсом життя, «співрозмовником», другом. Однак погодьтеся, було би безвідповідально вісімдесятирічній людині заводити собі маля, яке явно переживе свого господаря. Як показує практика, більшість спадкоємців, які запевняли, що потурбуються про тваринку, отримують спадок, а пещений домашній улюбленець опиняється в притулку, а то й на вулиці…
Отже, взявши дорослу кастровану, вакциновану, звільнену від паразитів тварину з притулку, можна заощадити собі багато клопотів і коштів і водночас подарувати живій істоті другий шанс.
Саме в цьому і вбачають сенс і основну мету своєї роботи волонтери Львівського товариства захисту тварин. Під опікою товариства –
понад двісті собак і декілька десятків котів.
Наприклад,
- півторарічна Берта – молодий стафордширський терєр
з надзвичайно доброзичливим характером, що спростовує всі
упередження проти цієї породи.
- а ще – дворічний пітбуль Ґраф
- або дворічний американський бульдог Гаммер, якого віддали в
притулок через алергію в дитини
Шукає новий дім і двічі зраджена господарями
- півторарічна французька бульдожа Бонні
та багато-багато інших – великих і малих, породистих і не дуже.
До речі, всіх без винятку дорослих котів і кішок і багатьох дорослих собак товариство віддає у добрі руки уже кастрованими або стерилізованими!
Звертаємо Вашу увагу на те, що волонтери Львівського товариства захисту тварин НІКОЛИ НЕ збирають пожертви на вулицях. Звісно, товариство потребує допомоги громадян, але тільки в законній і цивілізованій формі.
Тож якщо Ви маєте бажання допомогти товариству
або взяти собі кішку чи собаку, телефонуйте за номером:
243 41 53
Будьте відповідальними за тих, кого приручили!
Текст радіопередачі 25 і 26 березня
Щодо так званих бійцівських собак існує багато упереджень. Цікаво, що в усьому світі зоозахисники виступають проти використання терміну "бійцівські породи", що таврує американських стафордшрських тер'єрів, пітбультер'єрів, англійських бультер'єрів. Застосування цього терміну не має наукового обґрунтування і сприяє виникненню фобій у суспільстві.
Міф про людожерів зі сталевими щелепами пов'язаний ще й з тим, що пік популярності таких порід припав на розгул криміналу у дев’яностих роках. Діляги заробили чималі гроші на завезених з-за кордону собаках, причому часто сумнівної якості. А щойно народилися перші цуценята, як запрацював конвеєр. Родоводи штампувалися просто на замовлення. Важко пояснити нашим громадянам, що купувати цуценят слід не за гріш на базарі, а через клуби – аби гарантовано отримати справді якісну собаку з доброю психікою.
Часто бійцівську собаку купують люди з комплексами, підлітки – для самоствердження. Такий пес не отримує належного виховання, натомість його змалечку провокують на бійки. А коли – не дай Бог – станеться лихо, винною оголошують «соціально небезпечну собаку», і в кращому випадку її прилаштують у добрі руки. У найгіршому ж випадку собаку просто присплять або викинуть.
Львівське товариство захисту тварин має позитивний досвід у перевлаштуванні т.зв. бійцівських собак – вісім успішно прилаштованих стафів і пітів за останні два роки.
Звичайно, до питання відбору нових господарів для таких собак зоозахисники підходять дуже серйозно. Собаку не віддають надто юним особам. Попередньо знайомляться з усіма членами сім'ї й умовами утримання, пересвідчуються, що люди адекватні, розуміються на кінології, виключають можливість зловживань, призначають випробувальний термін.
Ось і зараз на нового господаря вже кілька місяців черкає дворічна сіра красуня-стафордширка Берта. Її знайшли на Сихові: в нашийнику і з повідком. Хтось прив’язав її в під’їзді до батареї, тоді перемістили в підвал, і лише на третій день припинили ці знущання і зателефонували у Львівське товариство захисту тварин. Виявилося, що Берта навдивовижу лагідна і грайлива дівчинка!
Терпляче чекає на новий дім і бультер’єр Каспер. Неможливо було без сліз дивитися на це ніжне створіння на мокрій бетонній підлозі в клітці ЛКП «Лев». Виявилося, що це – досить немолодий, але міцний і здоровий знайда рідкісного для буль-тер'єрів білого кольору. Каспер веселий, допитливий, товариський, приязно ставиться до людей і собак.
А ще нещодавно до притулку Милосердя привезли рудого стафа Кая, вкритого старими шрамами. Його знайшли в Івано-Франково. Каю близько п’яти років, він слухняний, лагідний до людей, адекватний щодо інших тварин.
На прилаштування чекає і дворічний чорний пітбуль Ґраф. В дитинстві він настраждався від людської безвідповідальності – горе-господарі замкнули його в гаражі і забули на тиждень – без їжі і води. Його врятував теперішній власник, однак в людини змінилися обставини, тож собаці чимшвидше потрібен новий дім. До речі, зараз Ґраф чудово уживається в однокімнатній квартирі з немовлям, восьмирічною дівчинкою і котом, але недовірливий до чужих.
А ще є тигровий стафордшир Бакс. Його господиня покинула,переїхавши до Києва. Ще одного тигрового стафордшира Рея підібрала на вулиці літня жінка. Аще – метис стафа Тайсон. Він більше року прожив на вулиці, біля однієї з львівських шкіл, приятелював з дітьми. Однак деякі батьки наполягли на перевезенні Тайсона до притулку, тож тепер він, разом з іншими, теж сподівається на свій другий шанс.
Під опікою Львівського товариства захисту тварин понад дві сотні чотирилапих. Вони потребують Вашої допомоги, проте звертаємо Вашу увагу: волонтери Львівського товариства захисту тварин НІКОЛИ НЕ збирають пожертви на вулицях.
Якщо Ви маєте бажання допомогти товариству або взяти собі кішку чи собаку, телефонуйте за номером:
243 41 53
Будьте відповідальними за тих, кого приручили
Текст радіопередачі від 1-2 квітня
Волонтерам Львівського товариства захисту тварин мало не щотижня доводиться мати справу з жертвами «бебі-буму», тобто тваринами, що від них позбавляються сім'ї, в яких народилася дитина. Деякі з цих тварин потрапляють до притулку, а декого радикальніше налаштовані господарі присиляють, тобто умертвляють руками ветеринарів.
Облишмо моральний бік такого вчинку, адже якщо люди не хочуть розлучатися з твариною, то знайдуть можливість залишитись разом. А якщо хочуть, то завжди знайдуть причину, аби це зробити. Натомість тим, хто не хоче віддавати своїх улюбленців, але зазнає тиску з боку родичів, сподіваємося, стануть у пригоді наші аргументи.
Отже, наскільки й справді небезпечні домашні тварини для дитини? Чи це лише міфи?
Почнемо з кішки. Цю тварину пов’язують із таким небезпечним захворюванням як токсоплазмоз. Але! Щоби зуміти ним заразитися треба дуже постаратися. Ризик є лише в тому випадку, якщо Ваша кішка харчується сирим м’ясом сумнівної якості, а ви потім прибираєте за нею туалет голими руками і, не помивши їх, облизуєте. Погодьтеся, це малоймовірний збіг обставин!
Якщо ж Вас бентежить проблема шерсті й бруду, то її вирішити взагалі найлегше: вологе прибирання щодня, і жодного бруду не буде!
Не бійтесь інфекції – дитина вкрай рідко може заразитися чимось від тварини, набагато більшу загрозу становлять люди. Щодо зарази, яку тварини буцімто приносять на лапах з вулиці – після прогулянки собаці просто потрібно мити лапи, а кішці в умовах міста на вулиці взагалі не місце! Відповідальні власники собак і котів регулярно женуть своїм улюбленцям глистів, тож імовірність зараження цими паразитами від хатнього улюбленця набагато нижче, ніж після гри в пісочниці у дитсадку.
Щодо алергій, то більшість сучасних дослідників доводять, що ймовірність розвитку алергії на те, з чим мати контактувала під час вагітності набагато менша, аніж на те, з чим контакту не було.
Тож, якщо Ви плануєте не розлучатися зі своїм улюбленцем після народження дитини, не потрібно цього робити і під час її очікування.
Перша зустріч тварини і дитини повинна пройти максимально спокійно. Спершу дайте тварині можливість відчути запах немовляти на ваших руках і одязі. Потім, контролюючи собаку чи кота, внесіть дитину. Тварина захоче обнюхати її і полизати. Все! Знайомство відбулося! Не потрібно ховати дитину, уникати контакту з твариною.
Як давно пересвідчилися лікар і психологи, якщо малюк росте в домі, де є домашні улюбленці, в нього набагато більше шансів вирости здоровим. А також – доброю, чуйною, уважною, відповідальною людиною.
Тож усім, хто зазнає тиску з боку родичів і не дуже обізнаних із сучасними дослідженнями лікарів ми бажаємо душевної сили і віри в себе та у своїх чотирилапих друзів! Вони не раз доводили вам свою відданість, тож не зрадьте їх і ви.
Під опікою Львівського товариства захисту тварин понад дві сотні чотирилапих. Є серед них і такі, яких віддали до притулку саме через народження дитини. Це
– дворічний американський бульдог Гаммер
– дворічний чорно-білий пітбуль Ґраф
і молода, півторарічна стафордширка Тіна.
Ці три породисті собаки, як і багато-багато інших – метисів і дворняг чекають на свій другий шанс.
Волонтери товариства потребують Вашої допомоги, але звертаємо Вашу увагу на те, що Львівське товариство захисту тварин НІКОЛИ НЕ збирає пожертви на вулицях.
Якщо Ви маєте бажання допомогти товариству або взяти собі на утримання кішку чи собаку, телефонуйте за номером:
243 41 53
Будьте відповідальними за тих, кого приручили!
Текст радіопередачі 8-9 квітня
«Євро 2012 умиється кров'ю невинних тварин» – відкритого листа із таким заголовком опублікували цими днями київські зоозахисники з проханням підписати його усіх небайдужих.
Бути країною-господарем фіналу Чемпіонату світу з футболу – дуже почесна місія. В Україні ж у ході підготовки до цієї значної події, поряд із іншими заходами, набирає обертів і програма очищення міст від тварин, які опинилися на вулиці з вини людини.
Упродовж десятків років наша влада з мовчазної згоди населення жорстоко вбивала знедолених тварин. Собаки і коти гинули десятками тисяч. Але бажаного результату це не принесло. Тварин на вулицях не поменшало, а люди не стали щасливішими і багатшими.
І от, наприкінці 2007 року, здавалося, зоозахисники розірвали цей порочний круг: У Києві ухвалили Програму, якою на міському рівні було затверджено гуманну схему регулювання чисельності бездомних тварин шляхом їхньої стерилізації. Та вже за рік з’ясувалося, що це лише чергова облуда міських чиновників: ніхто не збирається виділяти фінансування, тим паче ніхто не зацікавлений у розв’язанні проблеми. На думку Анні Кук, директора міжнародного відділення Всесвітньої ветеринарної служби, яка нещодавно інспектувала українську столицю, Київ не встигне впоратися із проблемою до 2012 року, якщо буде проводити стерилізацію такими темпами: наразі там у кращому випадку оперують по 6 - 8 собак у день, а треба – хоча би по 40! Зрозуміло, що владі набагато легше повернутися до варварських методів знищення, прикриваючись гарним терміном «гуманна евтаназія».
Тож ось як у Києві знову масово труять чотирилапих. Труять усіх поспіль, в тому числі стерилізованих і адекватних собак, в яких вкладено чимало душевних сил, часу і грошей зоозахисників.
Те, що відбувається, суперечить Європейській конвенції про Права тварин, моральним засадам християнства і залишає криваву пляму на репутації української нації. Міжнародні організації з захисту прав тварин обіцяють бойкотувати "Євро-2012", якщо в Україні продовжуватиметься жорстоке нищення бездомних тварин. Питання набирає політичного розголосу.
6 квітня у Києві відбулася конференція столичних зоозахисників, на якій було ухвалено резолюцію, адресовану до Верховної Ради України, Президента, Прем’єр-міністра, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування всіх територіальних громад. У документі, який підписали 12 громадських організацій і понад 200 активістів зокрема зазначено: «Дбаючи про міжнародний імідж України як європейської держави і пам’ятаючи, що в сучасному світі ставлення до тварин є мірилом цивілізованості суспільства, ми протестуємо проти намірів влади повернутися до практики масових вбивств безпритульних тварин.»
Під листом протесту підписалися і волонтери Львівського товариства захисту тварин. Під опікою товариства понад дві сотні чотирилапих.
Серед них
– дворічний американський бульдог Гаммер
– молода стафордширка Тіна
– трирічна ротвейлерка Веда, що після смерті господарів майже рік поневірялася Грибовичами.
Декілька днів тому до притулку потрапив молодий таксик. У нього проблеми з задніми кінцівками, та назагал песик доглянутий, тож сподіваємося, що він загубився і його шукають.
І ще багато-багато інших – собак і котів, породистих і не дуже чекають на свій другий шанс.
Волонтери товариства потребують Вашої допомоги, та звертаємо Вашу увагу: Львівське товариство захисту тварин НІКОЛИ НЕ збирає пожертви на вулицях.
Якщо Ви маєте бажання допомогти товариству або взяти на утримання кішку чи собаку, телефонуйте за номером:
243 41 53
Будьте відповідальними за тих, кого приручили!