Повертаючись до надрукованого.
(«Ратуша» за 8.10.2009, 29.10.2009)
І знову про притулок.
Відкритий лист п. Мухамеджановій К.Й., голові ревізійної комісії «нової команди» Львівського товариства захисту тварин.
Дуже прикро, що доводиться звертатися до Вас через газету, але після того, як Ви ввійшли в «нову команду», з бувшими колегами по притулку «Милосердя», Ви при зустрічах «не бажаєте говорити на цю тему». Дивуєтеся, чому А.Курач, який, на Вашу думку, не володіє інформацією, вв’язався в конфлікт між Павліковською і Фурсовим.
Про мене Ви не скажете, що я не володію інформацією, оскільки я в Львівському товаристві захисту тварин з 1995 року, а після смерті Боровської М.Б. п’ять років була головою товариства. Згаданий конфлікт – це не просто конфлікт між двома особами, а значно більше – між групою людей, яка опікувалась притулком «Милосердя», а в 2001 році, після смерті Боровської М.Б. врятувала його, прийняла в свій колектив людину, яку вважала однодумцем, і яка насправді виявилася зовсім не такою. Як тільки п. Фурсов був обраний головою товариства, одержав печатку і документи на автомобіль з причепом, він показав своє істинне обличчя. Він почав виживати нас з притулку, а Ви перейшли на його бік. Ви були з нами в одній команді, допомагали фінансово і ліками, але Ви не були однією з тих, хто врятував притулок після смерті Боровської М.Б., яка його фактично створила. І за ті п’ять років, коли я була на притулку кожний день (а то і ніч), Ви там були три рази: коли привозили 2 собаки з дачі, коли привозили металеві стовпці для огорожі, і на зборах товариства. А В.Павліковська і не могла часто бувати на притулку, тому що вона кожний день стояла на своєму посту – збирала пожертви небайдужих людей, які віддавала мені, коли я, повертаючись з роботи, їхала на притулок, за які купувалися крупа, молоко котам, ліки, оплачувалася праця 3-ьох працівників, водія та утримання автомобіля. І дуже добре володіє інформацією про життя притулку Курач А. голова Західноукраїнського Товариства захисту тварин, у веткабінет якого ми по два рази на тиждень возили хворих тварин. І ніколи не було відмови в увазі, хоча на той час приватних веткабінетів було набагато менше, ніж тепер.
Свою зраду Ви виправдовуєте тим, що при нас на притулку був безлад. І не змогли Ви оцінити того, яку колосальну роботу ми зробили, щоб перевести 80 тварин з оселі Боровської на притулок, наладити приготування їжі на притулку, не маючи коштів на мотори для води та бензопили. А двері в коридор були з дірою тому, що собаки, які вдень бігали по подвір’ю, ночували в коридорі. Зимою ми топили буржуйки. Ворота притулку були відкриті для людей: кожну неділю приходили помічники нарізати ковбасу з «Росани», школярі з вул. Варшавської приходили прибирати вольєри. Життя на притулку вирувало. Чого коштувало провести світло, обладнати другу кімнату для котів з балконом, який за власний кошт придбала Н.Казакова.
Великим досягненням «нова команда» вважає ліквідацію котячої секції на притулку, насправді їм просто стало ліньки туди їздити і щось там робити. А треба було возити продукти, палити, прибирати. Звичайно, що краще закрити: п.Підболячний їздив на притулок пару літніх місяців і більше там не буває. Цікаво, куди він прилаштував тих котиків, які були на притулку, всі ми добре знаємо, як навіть кошеня важко віддати в «добрі руки». А якщо прочитати його висловлювання про людей, які утримують 15-20 котів, то взагалі дивно, що цей пан робить в товаристві.
Ви дуже горді з того, що при Вас розпечатується скринька з кількома гривнями з «Зоомагазину». А чи теж при Вас знімаються гроші з приватних рахунків Фурсова, на які він збирає пожертви, рекламуючи притулок по Інтернету?
І куди подівся причіп до автомобіля, бензопила, подарована спонсором, металевий гараж, в якому зберігався запас дров? Чому не відремонтовано автомобіль, що на зборах обіцяв зробити Фурсов, будучи приватним підприємцем по автодеталях. Натомість просить автомобіль в легковірних благодійників по Інтернету.
Чому на притулку ніколи не було сторожа, навіть тоді, коли з Німеччини передавали благодійники великі кошти на утримання притулку?
Прошу Вас, як голову ревізійної комісії товариства пояснити, як могло статися так, що в наш час дороговизни продуктів весною 2009 року товариство вперше не забажало отримати вісім тон кормів для тварин, які фірма «Нестле» регулярно віддавала притулку. Якщо Ви такі багаті і не потребуєте, то чому було не оголосити акцію і роздати людям, які годують бездомних тварин, а не спричинити до утилізації. Пояснення були такі: а хто привезе, а хто розгрузить, а куди подіти пусті баночки. А де ж перепрошую «нова команда», і чим вона натомість займається? А вона проводить піар-акції з фломастерами і цукерками на пл. Ринок по роздачі кошенят дітям, після яких ті самі жалісливі львів’янки, які були висміяні п.Підболячним, збирали викинутих дітьми кошенят після того, як «акція пройшла успішно». Звичайно, провести акцію в центрі міста, де сухо і чисто набагато легше, чим поїхати на притулок і нарубати собакам кісточок хоча би раз в році, в День захисту тварин. Навіть тоді, коли з Брюховицької бази привозили на притулок свіжі кості, вони тут же спалювалися, щоб не рубати і не розносити їх. Бо ж відомо: чим менше собаки їдять, тим менше прибирати. Хоча і прибирати нікому: один працівник і варить, і дрова заготовляє і прибирає.
Своїми піар-акціями Ви прикриваєте не тільки те, що фактично нічого не робите, а й недостовірну інформацію в пресу. Чому би Вам не влаштувати День відкритих дверей на притулку і не показати, який у Вас тепер «лад», як один працівник за кілька робочих годин може зварити 600 л каші – 60 кг крупи (на які Фурсов щодня витрачає 140 грн), на «укріпленій» кухні, яка вросла в землю, без відповідної тяги. І скільки ж насправді собак є на притулку (при нас їх було 270), якщо подивитися, що травою заріс не лише двір, а й деякі вольєри і під’їзд до воріт. До цифри 178, про яку Ви пишете, здається, там дуже далеко.
Кожний раз, коли проїзжаю на маршрутці повз притулок, щемить серце. Коли недавно підійшла до огорожі подивитися на собак, єдиний працівник покинув роботу і став шпурляти в мене кусками дерева і цегли. А ввечері приїхав «сам» Фурсов, знаючи, що в мене немає диктофона і мобілки, яка записує, бо мені на них не стати, від душі матюкався і знову ж, так як і три роки тому, погрожував.
Справа про особу Фурсова знаходиться в суді. Сподіваюсь, що там належним чином оцінять його дії, і я зможу не тільки підійти до огорожі притулку, а й зайти всередину. Дай Бог, щоб це скоріше здійснилося.
Орленко Галина.
Смт. Брюховичі, вул. Смолиста, 3.
Тел. 234-66-80
На фото:
Автомобіль, подарований притулку Всесвітнім товариством захисту тварин, на якому возили продукти та тварин (хворих і підібраних) тепер «відпочиває» у чужому дворі. А де причіп?
Кухня, на якій буцім-то щодня варять по 600 л каші.
Лад, який навела на притулку «нова команда».
Чим прогрішився цей пес, якого «ув’язнено» в буді?