Маленьке, пухнасте і перелякане, вік кошенятка - біля 2-х місяців, хлопчик. Ще не прилаштовується. Потрібна адаптація. Коли буде готовий, напишу. Хлопчик партизанить, переховується професійно, зливається, як хамелеон з навколишнім середовищем так, що на 8-ми кв. метрах виявити місце його дисклокації, кожен раз, вдається неймовірними зусиллями. Кошеня не знає рук, адже народилось і увесь час знаходилось вище ніж могли його достати, в небезпечному для ніг людини місці.
Величезна вдячність Ірі, Олі і Тані, що зуміли видобути його звідти.
Ірині окрема вдячність за імунну сиворотку Глобфел. Сьогодні вколола.
Це кавалочок з фото, яке Іра зробила до вилову, здалеку, на максимальному наближенні об'єктиву.
Ось такі ми ображені на цілий світ за те, що забрали, хоч і з вулиці, але від любої матусі...
Отак ми боїмося ходити на прямих ніжках...
І такі всі навколо непередбачувані...)
"А от так мені на вас дивитися спідручніше"...там, де я був, я дивився на всіх зверху, і ви всі мені здавалися такими маленькими..."
ps. Дочка назвала хлопчика Джоні, а потім Лукас.) Вона єдина, від кого він не так швидко втікає, кому він довірив свою гігієну (чистенькі і розчесані ми ще фотографувалися), і, коли вона на роботі, спить в її шафі на її натільних речах.))) З лоточком не виникло ніяких проблем, жодного разу, показали один раз і все. Їсть нормально. Але всі дійства відбуваються тільки тоді, коли залишається сам на сам, або всі сплять.