UaVet - Форум

Пропав 09.08.2014 (Личаківська-Тракт Глинянський). Боязкий до чужих, кастрований. Придивіться, будь ласка. Будем щиро вдячні за любу інформацію. Тел. 096-073-5001.











Місцевий розшук (вдень і вночі) і розпитування людей і служб дедалі більше заводили в оману.... обстежили кожен квадратний метр, щоразу розширюючи площу розшуку. Хвилююсь страшно.
Я його й не піарила, шкода було... стільки душі вкладено в нього... Та, коли несподівано знайшлися для нього шикарні, милосердні і добрі руки, він почав виломлювати вікна, намагався проскочити попід ноги через вхідні двері... Це йому вдалося зробити, коли я заходила в квартиру. Відтоді, як у повітрі розчинився.

Фая!Неужели это Тишка? Держитесь, он должен найтись,он не мог уйти далеко, и он ведь знает дорогу домой, он придет, а , может, сидит где-то забился в подвале..

спасибо... ищу, используя Ваши и Риты подсказки.

ЗНАЙШЛИ!!!

Супер ! Ну и где ОНО гуляло ? Врежте по заднице от меня.

УРА!!!!!

Фаїна, вітаю!

Дівчата, дякую!!! Скажу одне - звідти, де він був перед закінченням історії свого зникнення з мого поля зору, він би сам не вийшов. Я дивилась там кожні сутки по декілька раз. Там нема сховку. І ще я вдячна двом сусідским, його подружкам-кицям (соратники по одночасній з ним стерилізації у Володі), які мудро, по-черзі, зваблювали мене, проігнорувавши цього разу своїх господарів, які, хвилюючись, кликали їх додому, ще раз піти в ту сторону, коли він раптом опинився на десятки раз перевіреному місці... Щодо того, де він був раніше і як туди потрапив... розгортати цю тему не має змісту. Бог суддя... Скажу й друге - те, що ми знайдем свого білячка, я звідкісь внутрішньо знала, коли несла додому підібрану, під час його пошуків, Ладушку...
Ріта, прохання Ваше не виконаю. Нема по чому, на разі, шльопати. Ушкоджене праве заднє бедро, скаче на трьох лапках. На ньму ж ділянка без шкіри, розміром з косметичний диск, рана різана і абсолютно свіжа... Ребра роздуло, бока запавші... Він з голоду помре, а "не свою" їжу не з'їсть.
Дякуючи обробці, рана гоїться на очах, кожні дві години помітно зменшується. Даю перорально подвійну дозу Гамавіту і Стоп-стрес. Завтра будем обстежуватись щодо кісток та суглобів ушкодженої ніжки.
Він мудрий котик... йому дуже хотілось наїстися відразу за увесь час... але я бачу як він себе стримує і їсть свою улюблену їжу манюсенькими порциями, але кожну годину. А поміж тим спить, деколи уві сні видаючи відчайдуйшні, волаючі про допомогу, звуки. Тоді або гладим його ми, хто є поряд, або ж оточують тваринки, які зализують його душений біль. І тоді він повертається у щасливу реальність. Подвійному ж щастю сприяє присутність його киці-вихованки, яка в черговий раз, напередодні, приїхала на декілька тижнів до нас погостювати, а з нею він - "не розлий вода".

Главное, что живой и дома ! Уверена, что за пару недель будет красавчик ! Потом и ,,изабьём,, ! Фая, вы не переживайте за без -кожную рану, она обязательно стянется, даже шрама не будет видно под шерстью. Лет 15 тому назад, у моей подопечной, абсолютно дикой кошки рана без кожи была больше пачки сигарет, думала она не выживет, главное помочь то не могу, кроме, как в еду подмешивая антибиотик, да пару раз удалось задуть из трубки на рану порошок стрептоцида ничего не получалось, а о боброловки речи тогда не было. Рана стала заживать просто на глазах, как по волшебству она начинала стягиваться со всех сторон, точно не помню, но по-моему меньше чем за пол-года она исчезла вообще под шерстью. Всё будет OK !

Спасибо, Рита, за поддержку

Перелом тазобедреного... завтра ще контрольний рентген.

Рентген показав тазобедрений перелом, скол і декілька осколків. При тому, що зовнішня рана-зріз була абсолютно свіжа, сам перелом, можливо, був отриманий на декілька днів раніше. Операцію Андрій (Костянтин ще у відпустці) з Князя Святослава призначив на понеділок, в тому випадку, якщо котик почне багато їсти. На разі, їсть мало.
А так...милується котами, абсолютно не реагує на гавкіт собак, не боїться зовнішнього гуркоту моторів, зате боїться в салоні авто, чого не було раніше, і панічно (не те слово) боїться людей; вартує комусь з чужих тільки подумати щоб зайти в квартиру - його не знайдеш. Коли я змушена була з чекати на таксі, неподалік місця де його знайшла, він, будучи в переносці, мало її не роздер.
Домашнім довіряє повністю, і коли нема відвідувачів, тримається тільки поряд.

Їв увесь цей час мало... вводила глюкозу... В понеділок лікар, який призначив на понеділок операцію, був вихідний. У вівторок і середу у них були операції, через які знов не могли прооперувати мого котика. Вет, який обіцяв прооперувати, сказав, що вийшов з відпустки головний, і у них на прийдешні дні призначено багато операцій, тому порадив звернутись до іншого лікаря. Фактично, мені відмовив. Я звернулась... до першого, який діагностував перелом напочатку, ще без рентгену, і призначив рентген (я його зробила, але з лікарем не було зв'язку...). Йде операція... хвилююсь страшно...

проснувся! операція була складна... спайки...

Щойно привезли котика після операції і післяопераційної реабілітації додому...

Оперуючий вет підтвердив попередню версію (і не тільки), ...це не дорога так з ним повелася. Через тиждень будем знімати шви, а ще через місяць - витягувати спиці з бедра.

ps. А кошенятко Ладушка не відходить від котика, завдяки пошукам якого вона була врятована, рівно за сутки перед тим, як ми мали щастя знайти білячка. Я безумовно забрала б маля з холоду ночі додому, воно ж бо рятувало себе як могло, шкрябаючись по моїй нозі вгору і, опісля, міцно притискаючись до грудей... але в мене вирвалась тоді така умова: "добре, я беру це маля, але за це Ти допоможеш мені знайти мого котика!". Троє суток, поки біленький був на операції і лікуванні, масявка Лада не знаходила собі місця... зараз оченятка малої світяться... особливо зворушує таке: коли білячок, в розщепленому ковпачку, їсть - вона, вмостившись по другий бік тарілки, сидить, і, спокійно спостерігаючи за цим дійством, самозабутньо муркоче.

Операція по видаленню спиць пройшла успішно. Накульгує, але на ножку стає і вже бігає по хаті, не мож спинити, тусується зі своїми друзями. Хвилююсь, коли кудись чи звідкісь стрибає. Але він народився в сорочці. Все буде добре.

Не знаю як нога буде реагувати тепер на зміну погоди... Підкульгує, але... Ганяє по підвіконниках, деколи голосно розповідає про побачене за вікнами, часто наколює інших лохів-котів фальшивими сигналами тривоги, вони майже щоразу ведуться, а він отримує від того невимовне задоволення.) Хоче більше уваги...
А так... По часу все в межах норми.
Тему перенесіть, щоб не заважала пошукам не знайдених.

Вже навіть не кульгає, увесь час бігом і стрибками, при тому всьму ще й встигає "побалакати", став ніжніший, частіже, їжачок-козачок, дається погладитись... Колись підібраний Sолою помираючий дикунчик, живе і буде жити, і тримається, якщо не впритул, то хоча б неподалік когось із сім'ї, любить затишок і... попереджує нас якщо на вулиці щось з кимсь коїться не те.
Щира подяка оперуючому і лікуючому вету Володимиру Л. за фахово проведену роботу.

Модератори, заберіть темку з "загублених"... Тішка щасливий.