Ну, тепер вже сміло можу написати, що був у Сократа вже досвід переїзду. І люди були непогані. Просто їм не принципово було мати саме Сократа, а любого кота, який би не філософствовав невідомо скільки часу на тему "варто їм довіритись відразу чи трохи згодом"). Побачивши його стратегію і не до кінця повіривши що він їх полюбить, вони, як і домовлялись, повернули (він був там тільки сутки), і обрали собі іншого котика, з яким у них відразу склались довірливі стосунки. Чесно кажучи, я була цьому рада...Треба було щоб наш Філософ дочекався на своїх господарів, які його розумітимуть, і будуть готові теж філософські віднестись до його адаптації.
Вони зверталась за ним вже давно. Тоді у них через пухлинку (після операції) не стало їхньої, ними ж підібраної колись, кішечки... Майбутня господиня Сократа на той час була далеко за межами країни і весь удар прийшовся на її половинку...
Їм сподобався Сократ з першого погляду, але господар тоді виявився психологічно не готовим прийняти нового котика... І тоді вони разом вирішили і сказали: якщо до того часу, коли господиня повернеться додому, Сократик їх дочекається, то він 100% їхній. Коли вони почули у відповідь, що дочекався (!), то отримавши дозвіл п. Марії, відразу ж помчали, зі своєю переноскою, на таксі, за омріяним котиком... пройшло вже досить часу і вони сміло змогли впустити в свій дім і в свою душу нового члена сім'ї. Вони попереджені були про його поведінку перед чужими, і віднеслись до процесу адаптації свідомо.
Сократ чемно ходив та ходить їсти і на лоточок у їх відсутність, а при них досі ховався де тільки міг...))) Але вони придумали - самі зробили йому на видному місці затишний сховок у коробці з теплим махровим коцом і він тепер ховається тільки туди і нікуди більше...) Сам ще не йде, та коли вони беруть його на руки, він чемно приймає їх ласки. Ще трішечки і котик повністю не тільки прийме любов, а й буде її дарувати!)
Ось він у своєму сховку... на мій погляд, він вже не очікує... він просто адаптується до свого щастя.