UaVet - Форум

На трасі Львів-Самбір, далеко від населених пунктів, тиждень тому, був підібраний чорний песик, хлопчик. Невисокий, довгі вушка, мордочка подовжена. Він замерзав на узбіччі дороги, не рухався. Напевно, був збитий машиною і залишений. До минулого понеділка його життя висіло на волоску. Але тепер з ним все в порядку. Він в теплі. Потрохи встав на ноги, спочатку шкутильгав, тепер вже навіть бігає. Виказує свою вірність і вдячність. Поки що не маю можливості поставити фото.

Песик живе у наших родичів, вони встигли його полюбити, а малий вже подружився з їхнім великим собакою (спочатку вівчур на нього ричав, доводилось ізолювати в окремій кімнаті, а тепер вже бавляться разом). Ще не знаю, коли зможу вибратись до них в гості, щоб сфотографувати. Трохи далеченько...

Родичі кінцево вирішили на сімейній раді залишити хлопчика у себе, звикли до нього, з ним веселіше і їм, і їх вівчурику, тим більше, вони кажуть, що оголошень про розшук саме такого песика, вони не зустрічали.

ну так в щасливі!

Лена, так!) Родичі уважно переглядають пошукові оголошення. Такого, як наша спасена знахідка їм не траплялось. Самі вони господарів не шукатимуть ніколи, бо "де йому ще так буде добре як у нас".) З песиком все супер. Вночі спить в спальні дочки. Вдень, коли хтось із господарів особняка вдома, виводять на власне подвір'я поганяти з випущеним з вольєру Більшим Другом. Хочу запевнити, що собачка в добрих руках. Були декілька раз у них, але не фотографували. Він такий веселун і "роботяга" (вівчур при ньому забув що таке "працювати" охоронцем, і з радістю передав це в лапи малого) ...забуваєш, спостерігаючи за тим шилом про все.)