UaVet - Форум

Ранковий візит в підвал в суботу закінчився знахідкою - при вході зиркав оченятами клубочок з кошат. И ще хтось кричав с другої сторони зачиненої двері. Якась падлюка дбайливо вигодувала кошенят до трьох тижнів (бо встановлено, що їсти самі діти ще не можуть) і викинула під двері підвалу. Як один з них (тобто одна) опинилася з іншої сторони зачиненого підвалу - для мене загадка. Розв"язувати загадки не стали, забрали кошат і тепер вони вдома. Маємо двоє дівчаток - одна сіра з кремовим, друга триколірна, і двоє пацанят - чорний і чорно-білий. Сфотографувати поки що не дуже вдалося, фото завтра. Ну і, зрозуміло, що поки що малявочки ростуть вдома, а майбутні господарі чекають, поки дітки будуть готові до самостійного життя.

Ми ростемо. Їмо, бавимося, задираємося до старших - нас дуже цікавить хвіст старшого кота Барсика - він постійно рухається і дуууже великий (як і сам Барсик). Сидіти в дитячому садочку ми вже не хочемо, хочемо гасати по цілій квартирі, а потім залізти десь, ну скажімо, під диван, щоб ніхто не знайшов і не бачив і щоб ми з мамою з розуму зійшли, шукаючи, - і солодко-солодко спати...

Самі ще не їдять - тільки з шприца. Яша їсть не дуже добре і чомусь йому важко ковтати. Фото будуть, коли маленькі підростуть

Нам вже місяць (напевно). Але "котята выросли немножко, но есть из блюдца не хотят". Ми тепер називаємося по- іншому. Ну, будемо знайомитися:

- триколірна киця - це Люся
- сіра киця - це Сонечка
- чорно-білий хлопчик - це Ося
- чорненький хлопчик - це Яшенька