UaVet - Форум

ап

Борис ОЛІЙНИК

Інвектива-2

У шабаші свавільної свободи.
Під’юджувані
із суфлерських буд.
Ми, наче зомбі,
не спитавши броду,
Пустились в блуд.
Заблукані в глухім
чортополосі,
З похмілля так і не збагнули
суть:
Що то ж не ми йдемо,
сліпі та босі.
А нас ведуть.
Мов пішаки залаштункових
ігрищ,
Не згледілись,
як просвистіли все:
Від Батьківщини до імен
і прізвищ.
А нас несе.
Немов човна без весел
і правила,
У темний вир трагедій
морових,
Де нас чекає доля оніміла
Рабів нових.
І покіль ви,
такі свідомі й ситі,
Годовані із нетутешніх блюд,
Шукаєте нам корінь
у санскриті, —
Нас в корінь б’ють!
І, заки всує плачете по слову
На всіх майданах
і на всі лади, —
Свої ж поганці
українську мову
Здають в латинь.
А ми йдемо за вами
навздогінці
І, як не вимрем,
дійдемо-таки
В Європу.
Але вже — не українці,
А хохлаки.
І наймуть нас гуманні
чужоземи
Водить ослів
на ранній променад.
Самі ж зведуть
на нашім чорноземі
Новий Багдад.
І якось ми,
стужившись по домівці,
Повернемось,
і нам розкаже гід,
Що тут колись
жили, пак, українці...
— А є хоч слід?
— Та от... схолов і слід.
І ми восплащемо талановито,
Зазвичай поминаючи дідів,
Що нас ізнов за наше жито
бито,
Що нам обрали
не таких вождів,
Що винні всі,
а ми — і на крупину,
Бо тихі, як осінній падолист.
Що, коли б нас вчергове
не купили,
Хіба б ми учергове
продались?!
Та інородців видаєм належно,
Що й досі, кляті,
не перевелись
І не дають нам спати
в незалежній,
І норовлять, щоб ми їм
продались.
І Україні, неспалим-купині,
Поклянемося при святі дари,
Що, коли б нас вчергове
не купили,
Ми б вас, маман, їй-бо,
не продали.