Мені пощастило минулого тижня не тільки познайомитись з таким чудесним пітбулем, як Папос, а й побути під його охороною.) Таки - Папос! ))) Коли він, у супроводі ще одного свого нового друга, зайшов до нас в гості, я спочатку дуже обережно поводилась з ним - тому, що одяг, який був на мені, я видобула з-під сплячих котів. Папос, на відміну від мене, відразу ж намагався потоваришувати... В нього аж сльозу пробило від моєї недовіри. Коли я його годувала, то, щоб показати який він лапочка, Папос несподівано почав їсти з моїх рук. За декілька годин спілкування з Папосом я переконалась, що він розуміє надзвичайно велику кількість слів, пов'язаних у речення. Можливо, що з ним і потрібно відпрацювати деякі команди, але мені здається, що це буде крок назад. Це високоінлектуальний пес. І розуміє, що йому потрібно йти, сідати, стояти, лягти на місце, коли ти йому спокійно це пропонуєш. Дуже прив'язується до людини, потребує людського товариства, почуває себе рівним серед рівних з людиною. Коти намагалися пробратися поближче до нього, але я дозволила їм подивитися на Папоса лише через шпарку. Думаю, що з тварин Папос має бути, однозначно, один в хаті, а от людей він сприймає за своїх, скільки б їх не було. Неагресивних, звісно...)))
...натирання сухим шампунем Папос сприймав, як належне.
Я з Папосом
Перед слідуючим кадром йшла мова про те, що невідомо як він поведеться з дитиною в квартирі його провожатого, яка звикла кидатися в обійми до пса і кататись на ньому ( стафік) ... мені здалося на мить, що він навмисно хотів показати, що з ним можна робити те саме, "тільки заберіть мене". 
Він так потребує людської уваги, від дотику рук - закриває очі і просто завмирає...
).
