http://life.pravda.com.ua/columns/2012/04/17/100673/Сыграть в четыре лапы
Андрей Миселюк, для УП.Жизнь
Волна бойкота Евро-2012 в Украине, которую пытались поднять европейские активисты по защите украинских бродячих животных еще в 2010 году, обрела массовость за два месяца до чемпионата.
В 2010-м Михаэль Шумахер, Бриджит Бардо, мэры нескольких швейцарских городов и некоторые другие общественные деятели и политики слали обращения к украинскому президенту и главе УЕФА. Адресатов призывали прекратить варварские убийства бездомных животных в стране-хозяйке европейского чемпионата.
Запоздавшее "гав"
Недавно марши с такими же призывами прошли во многих городах Украины, а также в двенадцати европейских странах, России, Беларуси и Казахстане. Организаторами маршей в городах Украины стали немецкие зоозащитники, украинское движение защиты животных "За Жизнь", а также Facebook-движение "Земляне".
Какой ожидается эффект от таких маршей для защищаемых накануне открытия Евро?
Конечно, нулевым он не будет – активисты привлекают внимание общества и политиков к острой нерешенной проблеме. Но, к сожалению, вряд ли этот эффект будет значительным. Поскольку упущен главный ресурс – время. Профессиональные защитники "бродяжек" слишком поздно начали массово требовать от украинской власти fair play, честной игры.
"Игра" уже сделана – тысячи бродячих собак "забиты к Евро".
Бить в набат нужно было не 30-31 марта 2012 года, а пятью годами раньше – 9 апреля 2007 года, когда Украина получила право на проведение Евро-2012 вместе с Польшей. Потому что вопрос по бродячим животным в Украине возник сразу после того, как Украина и Польша были объявлены хозяйками чемпионата.
Причём, УЕФА попросила нашу страну решить проблему именно так, как она решается в Европе. То есть – проведением стерилизации всех бродячих кошек и собак. С дальнейшим их возвращением в места обитания – метод "отлов – стерилизация – возвращение", ОСВ – или помещением в приюты.
Однако, украинская власть, вместо того, чтобы тратить ресурсы на решение проблемы по-европейски – решила от проблемы избавиться в принципе. То есть, попросту избавиться от наличия бродячих собак и кошек на улицах украинских городов. По принципу: нет зверей – нет проблемы.
И за прошедшие пять лет в этом деле преуспела.
Конечно, сегодня защитники бродячих животных совершенно искренне говорят о вопиющей ситуации с уничтожением последних. В чем желающим киевлянам можно было убедиться, пройдя с участниками марша от места начала акции в Парке Шевченко до Майдана. Жители других городов, где прошли подобные мероприятия, также имели возможность оценить чистоту намерений участников маршей.
Но главный вопрос сегодня, как представляется, не в том, насколько вовлечены участники массовых шествий в проблему спасения бродячих животных в нашей стране от истребления.
А в том, какие формы реальной помощи еще оставшимся в живых бродячим собакам и кошкам необходимо реализовывать сейчас, за считанные недели до начала чемпионата. И которые еще долго будут актуальны после его окончания.
Качественно оформленные по всем европейским правилам прогулки с собаками по улицам городов, яркие плакаты с надписями на английском, запуск черных шаров в воздух, призывы, что Украина должна быть цивилизованной страной и уважать права братьев наших меньших и так далее – вряд ли это именно то, что действенно поможет четвероногим.
Потому что в стороне от совершенно конкретных, практических дел помощи бродячим животным осталось украинское общество в целом. И за оставшиеся два месяца его поднять активистам защиты "бродяжек" не удастся.
Впрочем, и изначально было нереально, чтобы каждый украинец ежедневно занимался решением проблемы бродячих животных в своей стране. И засыпал каждый день с вопросом – "Что я сегодня сделал для помощи бесприютным собакам и кошкам?" Для этого есть, прежде всего, профессиональные защитники бездомных четвероногих, а также неравнодушные к проблеме люди.
В то же время, неоправданно возлагать надежды на инициированные европейскими защитниками в Украине акции, что такие методы смогут решить огромную проблему уничтожения бездомных животных в нашей стране.
Пройдут еще шествия. Будут написаны еще письма. Появится еще куча фактов уничтожения бродячих собак. И?..
Нынешнее хаотическое движение, в котором есть много здравых предложений, необходимо упорядочить и предоставить четкую программу решения проблемы. Ее не решить наскоком – одним указом президента, призывом бойкотировать чемпионат, еще одним маршем. Не говоря уже о гиперактивности неравнодушных в социальных сетях.
Посмотрим правде в глаза – Евро не остановить призывами маленьких групп бойкотировать чемпионат.
"Игра сделана" власть имущими и футбольными функционерами. Запущенный ими маховик с многомиллиардными оборотами давно и успешно крутится. И будет успешно крутиться и с 8 июня по 1 июля, несмотря на призывы небольших групп к бойкоту чемпионата.
Важно другое. Через три месяца Евро закончится, а бродячие животные на улицах украинских городов – всех, а не только принимающих Евро – останутся.
И нужно переформатировать решение этой проблемы: с уничтожения – к давно опробованным в мире гуманным методам. Вот над реализацией этой труднейшей задачи на практике и стоит ежедневно работать.
Направления работы
И 30-31 марта, и ранее активистами по защите бродячих животных ключевые направления этой работы уже обозначались. Остановлюсь на нескольких ключевых.
Прежде всего, это перенимание современного европейского опыта работы с бродячими животными. Причем не прямое копирование его в украинские условия – потому что это попросту невозможно, из-за разности экономических, политических, ментальных укладов в ЕС и Украине. А адаптация европейских технологий к украинским условиям.
Еще почти два года назад, в июне 2010 года, мы с главой Международного общества защиты животных "SOS" Тамарой Тарнавской провели общественную кампанию "Решение проблем бездомных животных к Евро-2012 – по европейским стандартам". Обсуждались именно способы пересаживания европейского опыта на украинскую почву.
Одним из мероприятий кампании стало открытое письмо экс-президента Кравчука Виктору Януковичу с призывом прекратить, наконец, уничтожение бродячих животных – и перейти к широкому применению европейского опыта по помощи бродячим животным.
Президент Янукович отреагировал на письмо в тот же день. И пообещал "способствовать тому, чтобы чиновники на местах четко соблюдали законодательство, которое предусматривает гуманное отношение к животным".
Исходя из того, что убийства и отравления бродячих животных продолжаются, получается, что президентское содействие по какой-то причине прошло мимо огромного числа чиновников на местах...
Уже по следам этой кампании, один благотворительній фонд обратился к нашей организации с просьбой о взаимодействии с европейскими чиновниками, готовыми в деталях передать их опыт решения проблемы с бродячими животными.
Еврочиновники, в частности, из Польши, выразили готовность передавать такой опыт. В Донецк согласились приехать начальник Отдела охраны животных из Бюро охраны окружающей среды Правительства Варшавы Эмилия Швондер и директор Варшавского муниципального приюта "Напалюху" Вандой Дейнарович.
Следующее – необходимо эффективное политическое лобби. И для принятия необходимых правовых актов, и для того, чтобы добиться их выполнения на практике. В противном случае намерения типа "способствовать тому, чтобы чиновники на местах четко соблюдали законодательство, которое предусматривает гуманное отношение к животным" – так и останутся благими пожеланиями.
...Во время киевской акции один из прохожих так прокомментировал своей спутнице происходящее: "И чего они кричат? Брали бы, да и забирали бездомных собак к себе домой". На примере собственного опыта – приютил восемь лет назад бродячую собаку, здравствующую и по сей день – могу сказать, что это, действительно, один из способов своими силами реально помочь беспризорным братьям меньшим.
К слову, автор письма Януковичу, Леонид Кравчук, также в свое время подобрал бездомную собаку.
Правда, чтобы украинцы активнее стали подбирать к себе домой таких животных, нужно еще очень много сделать. Необходима постоянная информационно-агитационная работа с населением – вместо разовых красочно оформленных акций. От которых, по большому счету, именно нашей, украинской власти с ее спецификой – ни жарко, ни холодно.
...Даже если мертвая собака уже не лает, караван власть имущих все равно четко идет к своим целям.
Таким образом, приходится признать, что разовые акции не способны сдвинуть с места решение проблемы бродячих животных в Украине.
Неравнодушные к судьбе "братьев наших меньших" должны объединить свои усилия в одной структуре и постоянно координировать свои действия. Только постоянная и системная работа способна сдвинуть с места дело помощи бездомным четвероногим.
К сожалению, подходящий для этого шанс, связанный с проведением в нашей стране Евро, упущен. Если бы такая работа началась в апреле 2007-го, сегодняшней "зачистки во имя Евро" удалось бы избежать.
Это должно стать уроком для того, чтобы не откладывать начало такой работы на будущее.
Общество должно получить от тех, кто занимается спасением "бродяжек" конкретную программу действий. Именно действий, а не порции заявлений, требований, лозунгов и тому подобное.
Пока не получило. Значит, должно получить сейчас. И промедление здесь, действительно, смерти подобно. Смерти братьев наших меньших без постоянной прописки на украинской земле – не адская, а вполне посюсторонняя машина по их истреблению работает ежедневно и без остановок.
Андрей Миселюк, Институт социально-политического проектирования, специально для УП. Жизнь
http://life.pravda.com.ua/columns/2012/04/17/100673/_______________________________________________________________________________________
28.04.2012 будет проведена акция в защиту бездомных животных "Fair Play" - 2 (Всеукраинская) с целью напомнить ,что мы настроены решительно.
Отравления продолжаются по всей Украине и нет никакой реакции со стороны органов власти для прекращения убийств.
28 апреля - рабочий день и мы придем под Кабинет министров с теми же требованиями ,что и на марше 31.03 и постараемся их вручить лично,а также скажем,что думаем о жестоком истреблении животных-компаньонов.
Страшная ситуация с фактами насилия против животных для Украины не нова, впрочем также как и ситуация с насилием против людей. Но европейцев больше возмущает именно насилие над животными. Это и не удивительно, ведь люди обязаны бороться за свои права и защищать себя самостоятельно, объединяясь и преодолевая систему, меняя и совершенствуя ее, совместно находя ответы на интересующие их вопросы. Животные лишены такой возможности от природы, а следовательно единственное, что остается - уповать на доброту человеческую, которой из года в год становится все меньше.
Украинские и европейские зоозащитники требуют от правительства Украины прекращения убийств животных, совершаемых с попустительства властей в преддверии ЕВРО-2012 !!!
http://www.facebook.com/tierschutznews. ... z.forlife/________________________________________________________________
Boykott der Fussball Europameisterschaft 2012 in Polen/Ukraine
http://www.facebook.com/tierschutznews. ... 353207086/_____________________________________________________________________
Demonstracja p/ko zabijaniu ps?w na Ukrainie
https://www.facebook.com/media/set/?set ... 434&type=3______________________________________________________________________________________
Жив-був пес: в Україні є не лише кати собак, а й люди, які допомагають понівеченим тваринам
http://smi.liga.net/articles/2012-04-10 ... arinam.htmНебайдужі українці, які власними силами беруться рятувати тварин і створювати для них притулки, все ж не здатні кардинально змінити ситуацію по всій країні
Проблема безпритульних тварин, здається, ніколи не стояла в Україні так гостро. Догхантери, пересувні крематорії, отрута, що потрапляє в дитячі пісочниці, і, як наслідок, численні та наполегливі протести зоозахисників та міжнародної спільноти й зіпсований імідж країни. Так, на міжнародний марш проти знищення бездомних тварин напередодні Євро-2012 31 березня вийшли активісти в багатьох містах України, Росії, Німеччини та в інших державах. Куди легше вдати, що не помічаєш безпритульних собак на вулицях, аніж взятися за вирішення проблеми. Проте поміж нас є люди, які реально їм допомагають.
ПРИВАТНІ ПРИТУЛКИ
Чотири роки тому Лілія Ємельяненко разом із донькою та чоловіком покинула столицю й перебралась у приватний будинок під Києвом: "Я була PR-менеджером, BTL-менеджером, маю великий досвід у цій царині. Але на сьогодні працюю із собаками. То моя робота". Родина тримає понад 30 безпритульних псів. Переважно це вівчарки, тому Ємельяненки жартома називають себе "вівчар-командою". Загалом вони рятують чотирилапих уже 18 років. "Усе почалося з першої собаки, яку знайшли. Спілкувалися з тими, хто теж підбирає тварин, цікавилися, що можна ще зробити. У 1999-му я стала співзасновницею Ясногородського притулку, а згодом вирішили відкрити свій. Великі притулки більше спрямовані на прихисток тварин, а ми підбираємо, лікуємо і знаходимо їм нових господарів", - пояснює власниця "Вольєра №1". Щодня для них варять шість кілограмів каші й стільки само м’яса, плюс спеціальні корми для хворих. Така робота потребує зусиль і часу. Пси сюди потрапляють по-різному. Наприклад, вівчарку Ладу колишні хазяї покинули в центрі Києва. Ємельяненки підібрали її, зробили операцію, довго виходжували. Два роки намагалися прилаштувати, та за цей час вона до них прив’язалася, тож віддавати її нікому не збираються. Нових мешканців притулку відразу везуть до ветлікаря. Якщо тварина здорова, вона проходить карантин, протипаразитну обробку та щеплення. Після цього намагаються знайти старих господарів. Коли зробити це не вдається, шукають нових.
Мешкаючи в Києві, пані Лілія підібраних собак віддавала на перетримку (тимчасове перебування. - Ред.) до міні-готелів для тварин. Тут вони живуть, доки "опікуни" намагаються їх прилаштувати. Ця послуга коштує в середньому 10 грн на добу. Інколи на перетримці перебувало до 17 собак, і все це коштом Ємельяненків. Виїхавши за місто, вони самотужки побудували для вівчарок просторі вольєри надворі, а в будинку виділили чотири кімнати для маленьких і хворих тварин.
На думку власниці "Вольєра №1", у вирішенні проблеми безпритульних тварин має бути комплексний підхід: відловлювання, стерилізація, щеплення. Також потрібне інформування громадян. "Люди взагалі не розуміють, для чого потрібна стерилізація, кажуть, що це неприродно. А те, що їхня собака народжує щороку цуценят, вони їх топлять, вивозять кудись, вважають нормальним", - дивується пані Лілія.
Скільки всього міні-притулків для тварин є в Києві та передмісті, визначити складно. Адже якась бабуся може мати 15 собак, але не афішувати цього. Більшість волонтерів не повідомляють навіть знайомим точну кількість підопічних, побоюючись проблем із сусідами та претензій ЖЕКів. Киянка Анастасія теж не озвучує, скільки собак доглядає. Працюючи художником-ілюстратором, вона навіть не думала, що колись матиме власний притулок. Та якось подруга попросила допомогти завезти хвору собаку до ветлікаря. Виявилося, що тварина мала перелом хребта, жоден притулок не готовий був її взяти. Усипляти відмовились і забрали бідолашну додому. Завдяки соцмережам і форумам однодумців знайшли можливість не лише підлікувати Любчика, а й привезли йому із США інвалідний візок. До того часу в Анастасії вже було кілька нових "підібранців". Так і з’явився міні-притулок "Дім Любчика" - чи не єдине місце в Києві, де доглядають собак-інвалідів.
Незважаючи на те що частина підопічних живе з батьками Анастасії, місця для нових мешканців усе одно не вистачає: "Доки не настала криза, люди залюбки брали тварин і нам вдалося багатьох прилаштувати в нові сім’ї. А потім як відрізало. Тому зараз у нас жахливе перенаселення". Утримувати хворих псів - завдання недешеве. Приміром, на догляд за 15 собаками - їжу, лікування, операції, перетримки, платні оголошення в інтернеті - на місяць потрібно понад 8 тис. грн. На щастя, зараз левова частка коштів - допомога меценатів, які самі знаходять міні-притулок. Жінка нарікає, що крім тотального браку коштів в Україні ще й ставлення багатьох людей до тварин жахливе. "Від щоденних свідчень вбивств і катувань собак живеш у постійному стресі, чи не щодня треба когось рятувати, і навіть великі спільноти зоозахисників мало що можуть змінити", - зазначає власниця "Дому Любчика".
РЯТУНОК ПРИ ДОРОЗІ
Траса Донецьк - Запоріжжя проходить повз селище Покровське. Скільки тут було збито тварин, полічити важко. 78-річний Віктор Бітнер з 1982 року підбирає на дорозі понівечених собак. Колись чоловік був директором силікатного заводу. Якось, повертаючись вночі з роботи, побачив, як автівка переїхала пса. "Я його забрав до себе, вилікував, і він у мене прожив багато років", - згадує пан Віктор. З часом знедолених чотирилапих на подвір’ї ставало дедалі більше: підібрані на трасі, витягнуті з колодязя або з петлі на дереві.
Бітнер рятує життя сотням тварин, власноруч побудував для них утеплені будки. Годує свою "команду" тричі на день кашею з хліба та перемелених кісточок. Таке меню на місяць разом із лікуванням обходиться в 3 тис. грн. Пенсія ж у чоловіка лише 1100 грн, тому мусить заробляти гроші: встановлює газове та каналізаційне обладнання. І все це незважаючи на власне онкологічне захворювання. Сім’ї в нього немає, родичі не підтримують, та він не падає духом.
Заради псів пенсіонер ризикує не лише власним здоров’ям, а й життям. Як розповідає Наталія Кримська, волонтерка Дніпропетровської спілки захисту тварин "Вірність", не всі мешканці села його розуміють. Крім банальних сварок бувають і гірші випадки. Його вже кілька разів намагалися побити, щоби відібрати гроші, які витрачає на своє "собаче царство". Та, на щастя, дідуся підтримують волонтери. Вони навідуються до Покровського, привозять їжу та ліки для псів і самого Бітнера. Гроші на це перераховують небайдужі, які дізнаються про міні-притулок та його господаря завдяки спілці "Вірність". Захисники чотирилапих написали програму з гуманного ставлення до тварин і регулярно намагалися подати її в Дніпропетровську міськраду, та все марно. Лише перед Євро-2012 її нарешті взяли на розгляд. Лишається сподіватися, що програму ухвалять та виконуватимуть.Небайдужі українці, які власними силами беруться рятувати тварин і створювати для них притулки, все ж не здатні кардинально змінити ситуацію по всій країні. "Насамперед це завдання держави. Волонтери - підсилювач, але не основний рушій у розв’язанні проблеми", - вважає Лілія Ємельяненко. Проте завданням громадян залишаються тиск на місцеві органи влади з вимогами вирішувати проблему цивілізовано та посильна допомога безпритульним тваринам, які шукають домівку.
_______________________________________________________________________________________________________________________________
Наши комментарии:
Есть в Украине города, которые к ЕВРО не имеют никакого отношения. Есть в Украине и градоначальники, которые любят порядок и уважают закон.
Есть в Украине зоообщественники, которым важны не акции, протесты и бесконечные баталии, а конкретный ежедневный труд.
Можно написать много красивых и нужных законов. Можно, также, запросто их игнорировать.
Законы люди пишут не для животных, а для себя. Это давно пора понять всем.
--
IAB - Information and analytical offices animal advocates
З повагою, редколегія ІАБ/ С уважением, редколлегия ИАБ/ Sincerely, Editorial Board IAB
lorana » 07 апр 2012, 11:18 
